Хмарочоси поезій зростають все вище.
Чи здолаєш оту висоту?
Вітер шквальний, розпатлавши мрії, там свище.
Не впади в глухоту й сліпоту.
Хмарочоси поезій вдивляються в небо.
Ти в молитвах постій на землі.
І не втрать лиш натхнення - крилату потребу.
Світло, певно, проб*ється в імлі.
Слухай серце: від Господа лагідність звуку.
Від душі до душі все твори.
І тоді не покине Муза ліру із рук,
І засяють вгорі кольори.
) назва вразила) віршик теж) люди кажуть хто пишеть відрізняються від інших. Таке чув. Але як на мене. Тільки думки в нас різні) а ми усі одинакові. То ніжні одного дня то настрій хтось вкрав то ще щось) але у омусь ми єднаємося і стаємо один з одним блищими.спільними захопленнями. Отак і тут. Ви гарно написали, я уважно 2 рази перечитав) сподобалось. Дай Боже щастячка і Щасливого дня))) Творіть, це ваше
А іноді не тільки хмарочоси, але й лабіринти Попробуй усе впізнати, зрозуміти, як кажуть, доглупати.Признаюся, не завжди виходить.Високі вимоги високої елітарної поезії
Светочка!)))
Очень научающе,с любовью и мудростью написано. СпасиБо,милая.)) А ведь так и нужно, ведь, фальшивых всегда неприятная,в отличие от открытой души...)