Старі фото старих історій…Мають очі забутих думок,
І ще зовсім не сиві скроні …немовля, хлопченятко,юнак
Ось за руку з батьками в школу, Мама в хустці ,тато в пальто
Ось з сестрою граєш в футбола, а тут з дідом матч в доміно.
Бабця з глечиком ,усмішка щира, з козенятком мала дітвора,
А ось з татом майструєш вітрила, мама ріже шматки пирога.
Там прабабця стоїть в вишиванці, молода , у весільнім вінку,
Ось весілля, музики,танці, ось бабуся маленька в саду.
Прадід гордо з косою у полі, дід малий згрібає траву,
Скільки ж віри і скільки там волі…очі,душі , розмови живуть.
В старих фото немає закінчень, всі живі у моменті буття,
Фото –спогади складені в вічність, у альбомах сторінки життя.
Фото –спогади складені в вічність, у альбомах сторінки життя. Як гарно! Скільки спогадів промайнуло в голові, за той час, коли читала Ваші поетичні рядки! Дякую!
Ви знаєте, я вчора переглядала старий альбом,де тато мій маленьке хлопченя 4-х років,такий як моя доня.І так защемило,як швидко летить час...вірш на одному подиху написався.
Дякую Вам за відгук.
Як гарно! Скільки спогадів промайнуло в голові, за той час, коли читала Ваші поетичні рядки! Дякую! 
