Цвіла троянда у саду
Усіх красою чарувала,
Та тільки доленьки не мала,
Найкрасивіша у саду.
І милувався нею сад,
Казали всі:"Яка красива"!
Всі думали, яка щаслива,
Бо в неі стільки є принад.
А та троянда вечорами,
Як тільки сонечко зайде,
Стоіть і чорнобривця жде,
Його кохає до нестями.
В саду легенький вітерець,
Усі іі страждання бачив,
Й здригнулось серденько юначе,
І він троянду покохав.
Тепер троянда й вітер в парі,
Він ій шепоче про любов,
Розказує про небо, хмари,
Вона тепер щаслива знов.
Кохання є на білім світі,
Не тільки посеред людей,
Й серед троянд і орхідей,
Кохати хочуть навіть квіти.
Прекрасна лірика! Душевно.Як без любові?Як без думок ,без сонця і без крил...,так ,як й без квітів запашних,що у суцвітті.... Щоби щасливим почуватись у світі..