Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856584
Стоїть Кассандра біля муру
і дивиться у неба далину,
до сонця руки простягає,
незрячі очі дивляться в пітьму.
Біля високих башт з муром віщує,
за долю Трої серденько болить,
видіння у пітьмі летять яскраві
і небезпеку бачить вмить.
“Данайців бійтесь, що дар носять,
приймать не слід дарунки ворогів,
з ворогом завжди лиха досить,
лишень для себе вигоду творив.
Про ворогів не дбає ворог,
свою вигоду завжди пильнував,
лиш силу супротивник розуміє,
а ще фінанси, які крав.
Троя колись від них оборонялась,
не встояла під тиском ворогів,
вона б до перемоги ще стояла,
але коня підкинути зумів.
Своїх коняк у недругів багато,
чи не підкинув хтось і нам?
По результатах судять, але здатен
батіг прислати ще коням.
Хай хибні схвалення не дурять,
давно вже не минулий час,
бо відібрати не дозволять волю
й країну кожного із нас.
Данайців бійтесь, що дар носять,
так підступи їм планувать,
країни захист хто не припиняє,
той вистоїть в буремний час.”
Закінчився цей день від сонця,
Селена-місяць й зірка осяйна,
доля тому залишила віконце,
хто міцно щит і меч тримав!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858087
7.12.2019-8.12.2019.
Картина Evelyn de Morgan
“Cassandra”
