UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: псевдоням: Цей рух - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олена Жежук, 05.01.2020 - 21:50
ваш вірш не залишив байдужим мого друга, це його твориво*** цей рух не має вороття: лише по колу у порожнечу випхнуть з отвору куліс стару, колись нову, поважну школу з дверима та шухлядами, де все наперекіс. мистецтво – колізей, минають лиш актори. хто грав богів, той грає копача, щоб в лоно матері-землі букетів гори згорнув сам час рукою без плеча. а потім хор безсмертних резонерів виносить вердиктант: хо-хо, пиши-верши пустельну мізанцену, субретко, й не бреши! багато маєш яблук для розбрату суфлерів! а та, на покаяння, вдягає иншу маску, тоді тремтить, стає блідою на виду, і віддає сюжет на балакучу ласку аристократам-гопникам у першому ряду, щоб, знітившися, ті проголосили антракт, і потягли усі гуртом аж до буфету, де згуртовуються сили й ухвалюються рішення за покерним столом. а ти нудьгуєш: ти прийняв цей послух заради балерин делакруа, а тут підходить майстер спіритуальних послуг і тицяє буклетика про зміну амплуа: біноклі, чипси, виборчі програми! демократичні ціни! бронзові слони! хто власник цього закладу? з моїми копійками я стану тут директором до самої весни. а там – подумаю про зміну декорацій і тихо ляжу не в свою труну: не треба квітів! ні пробачень, ні овацій! я прожену вас всіх, і оком не кивну. багато є на світі товстих адміністрацій, а я люблю свою маленьку обласну! |
|
|
||||||||||||||||||||||
