|
Дух есть мастер, воображение — инструмент, тело — послушный материал. В каждом человеке есть свой собственный внутренний мир, сотворенный силою воображения. Воображение порождается чистым и сильным желанием сердца. Если эта сила достаточна, чтобы озарить каждый уголок этого внутреннего мира, то все то, о чем человек помыслит, будет обретать форму в его душе. Парацельс
Прочитала это мудрое изречение, решила ознакомиться с биографией автора.
Дух є майстер, уява - інструмент, тіло - слухняний матеріал. В кожній людині є свій власний внутрішній світ, створений силою уяви. Уява породжується чистим і сильним бажанням серця. Якщо ця сила достатня, щоб осяяти кожен куточок цього внутрішнього світу, то все те, про що людина подумає, буде набувати форму в його душі
ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
(Филипп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
24 октября 1493 г. – 24 сентября 1541 г.
Знаменитый средневековый врач и алхимик Парацельс родился в городке Айнзидельн (кантон Швиц, Швейцария) в семье врача. По примеру своего отца Парацельс начал изучать медицину – в Германии, Франции и Италии. В 1515 г. он получил во Флоренции степень доктора медицины, после чего странствовал по Европе, продолжая изучать медицину и алхимию.
В 1526 г. Парацельс стал профессором университета и городским врачом в Базеле; в университете он читал лекции на немецком языке, а не на традиционной латыни, что тогда было неслыханной дерзостью. Лекции его привлекали множество слушателей и стали широко известными; в то же время Парацельс приобрёл множество врагов среди врачей и аптекарей, поскольку в своих лекциях он резко выступал против схоластической медицины и слепого почитания авторитета Галена; публично сжёг учебник медицины, написанный на основе представлений античных учёных. В 1528 г. Парацельсу пришлось покинуть Базель, где ему угрожал суд за вольнодумство. Последние годы жизни он вновь скитался по городам Эльзаса, Баварии, Швейцарии, посетил даже Пруссию, Польшу и Литву, и, наконец, поселился в Зальцбурге, где нашел могущественного покровителя в лице архиепископа и пфальцграфа рейнского. Здесь он и умер в 1541 г. (по некоторым данным, насильственной смертью).
Парацельс решительно отверг учение древних о четырёх соках человеческого тела и считал, что все процессы, происходящие в организме, – химические процессы. Он различает четыре главные группы причин болезней, которые он называет entia: 1) ens astrale – космические и атмосферические влияния, 2) ens naturale – причины, лежащие в анатомо-физиологических свойствах организма; они распадаются на две главные группы: ens veneni – ядовитые вещества в пище и питье и ens seminis – наследственные аномалии; 3) ens spirituale – психические влияния и 4) ens Deale – Божье попущение.
Свою терапию Парацельс основывал на алхимическом учении о трёх принципах; он учил, что в составе живого тела участвуют три вещественных начала, которые входят в состав всех тел природы (tria prima): ртуть, сера и соль. В здоровом теле эти начала находятся в равновесии; если же одно из них преобладает над другими или находится не в достаточном количестве, то возникают различные заболевания.
Парацельс изучал лечебное действие различных химических элементов и соединений, ввёл практику употребление препаратов меди, ртути, сурьмы и мышьяка; выделял лекарства из растений и применял их в виде тинктур, экстрактов и эликсиров; развил новое для того времени представление о дозировке лекарств, использовал минеральные источники для лечебных целей. Он указывал на необходимость поисков и применения специфических средств против отдельных болезней (например, ртути против сифилиса). Парацельс сблизил химию и врачебную науку, поэтому учение Парацельса и его последователей называется иатрохимией «Химия – один из столпов, на которые должна опираться врачебная наука. Задача химии вовсе не в том, чтобы делать золото и серебро, а в том, чтобы готовить лекарства».
Взгляды Парацельса и его практическая деятельность, однако, пронизаны средневековой мистикой. Его система представляет сочетание мистического сумбура с отдельными светлыми мыслями, облеченными в схоластико-кабалистическую форму. Парацельс не отрицал возможности изготовления философского камня; в его сочинениях можно найти подробный рецепт приготовления гомункула. Важнейшей частью своей медицины он считал учение об «архее» – высшем духовном принципе, якобы регулирующем жизнедеятельность организма.
Источники:
1. Биографии великих химиков. Перевод с нем. под ред. Быкова Г.В. – М.: Мир, 1981. 320 с.
2. Энциклопедический словарь. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. В 86 тт.
ПАРАЦЕЛЬС (Paracelsus)
(Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм; von Hohenheim)
24 жовтня 1493 р - 24 вересень 1541 р
Знаменитий середньовічний лікар і алхімік Парацельс народився в містечку Айнзідельн (кантон Швіц, Швейцарія) в родині лікаря. За прикладом свого батька Парацельс почав вивчати медицину - в Німеччині, Франції та Італії. У 1515 році він отримав у Флоренції ступінь доктора медицини, після чого мандрував по Європі, продовжуючи вивчати медицину і алхімію.
У 1526 році Парацельс став професором університету і міським лікарем у Базелі; в університеті він читав лекції на німецькій мові, а не на традиційній латині, що тоді було нечуваною зухвалістю. Лекції його залучали безліч слухачів та стали широко відомими; в той же час Парацельс придбав безліч ворогів серед лікарів і аптекарів, оскільки в своїх лекціях він різко виступав проти схоластичної медицини і сліпого шанування авторитету Галена; публічно спалив підручник медицини, написаний на основі уявлень античних вчених.
У 1528 р Парацельсу довелося покинути Базель, де йому погрожував суд за вільнодумство. Останні роки життя він знову поневірявся по містах Ельзасу, Баварії, Швейцарії, відвідав навіть Пруссію, Польщу і Литву, і, нарешті, оселився в Зальцбурзі, де знайшов могутнього покровителя в особі архієпископа і пфальцграфа рейнського. Тут він і помер в 1541 р (за деякими даними, насильницькою смертю).
Парацельс рішуче відкинув вчення древніх про чотири соки людського тіла і вважав, що всі процеси, що відбуваються в організмі, - хімічні процеси. Він розрізняє чотири головні групи причин хвороб, які він називає entia: 1) ens astrale - космічні і атмосферні впливу, 2) ens naturale - причини, що лежать в анатомо-фізіологічні властивості організму; вони розпадаються на дві головні групи: ens veneni - отруйні речовини в їжі і пиття і ens seminis - спадкові аномалії; 3) ens spirituale - психічні впливу і 4) ens Deale - Боже потурання.
Свою терапію Парацельс засновував на алхімічному вченні про трьох принципах; він учив, що в складі живого тіла беруть участь три речових початку, які входять до складу всіх тіл природи (tria prima): ртуть, сірка та сіль. В здоровому тілі ці початку знаходяться в рівновазі; якщо ж одне з них переважає над іншими або знаходиться не в достатній кількості, то виникають різні захворювання.
Парацельс вивчав лікувальну дію різних хімічних елементів і сполук, ввів практику вживання препаратів міді, ртуті, сурми та миш'яку; виділяв ліки з рослин і застосовував їх у вигляді тинктур, екстрактів і еліксирів; розвинув нове для того часу уявлення про дозування ліків, використовував мінеральні джерела для лікувальних цілей. Він вказував на необхідність пошуків і застосування специфічних засобів проти окремих хвороб (наприклад, ртуті проти сифілісу). Парацельс зблизив хімію і лікарську науку, тому вчення Парацельса і його послідовників називається іатрохіміі «Хімія - один із стовпів, на які повинна спиратися медицина.
Завдання хімії зовсім не в тому, щоб робити золото і срібло, а в тому, щоб готувати ліки ».
Погляди Парацельса і його практична діяльність, однак, пронизані середньовічної містикою. Його система являє поєднання містичного сумбуру з окремими світлими думками, одягнений у схоластики-кабалістичних форму. Парацельс не заперечив можливості виготовлення філософського каменю; в його творах можна знайти докладний рецепт приготування гомункула. Найважливішою частиною своєї медицини він вважав вчення про «архее» - вищому духовному принципі, нібито регулюючому життєдіяльність організму.
джерела:
1. Біографії великих хіміків. Переклад з нім. під ред. Бикова Г.В. - М .: Світ, 1981. 320 с.
2. Енциклопедичний словник. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. У 86 тт.
Парацельс (лат. Paracelsus), настоящее имя Филипп Авреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (лат. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim). Родился 21 сентября 1493 года в Эге, кантон Швиц - умер 24 сентября 1541 года в Зальцбурге. Знаменитый швейцарский алхимик, врач, философ, естествоиспытатель, натурфилософ эпохи Возрождения, один из основателей ятрохимии. Подверг критическому пересмотру идеи древней медицины. Способствовал внедрению химических препаратов в медицину. Считается одним из основателей современной науки. Признается величайшим оккультистом средневековья и мудрейшим врачом своего времени.
Изобретённый им самим псевдоним Парацельс означает «превзошедший Цельса», древнеримского энциклопедиста и знатока медицины первого века до н. э. Современники сравнивали деятельность Парацельса с деятельностью Лютера, так как, подобно Лютеру в религии, Парацельс был великим реформатором медицинской науки и практики. Парацельс родился в семье врача, происходившего из старинного, но обедневшего дворянского рода. Мать работала медсестрой в аббатстве. Был очень тщедушного вида, большая голова и худенькие кривые ноги.
В семье Парацельс получил прекрасное образование в области медицины и философии. К 16 годам Парацельс знал основы хирургии, терапии и хорошо ориентировался в основах алхимии. В 16 лет Парацельс навсегда покидает дом и уезжает учиться в Базельский университет. После этого, в Вюрцбурге, у аббата Иоганна Тритемия, одного из величайших адептов магии, алхимии и астрологии, Парацельс изучал древние тайные учения. Университетское образование Парацельс получил в Ферраре, здесь же был удостоен степени доктора медицины.
С 1517 года Парацельс предпринимал многочисленные путешествия и, возможно, являлся предшественником или основателем тайных обществ, которые появляются в XVII веке в Европе, посещал различные университеты Европы, участвовал в качестве медика в военных кампаниях, наведывался в имперские земли, во Францию, Англию, Шотландию, Испанию, Португалию, Скандинавские страны, Польшу, Литву, Пруссию, Венгрию, Трансильванию, Валахию, государства Апеннинского полуострова (ходили слухи, что он побывал в Северной Африке, Палестине, Константинополе, России и в татарском плену).
По свидетельству Ван Гельмонта в 1521 году Парацельс прибыл в Константинополь и получил там Философский камень. Адептом, от которого Парацельс получил этот камень, был, как упоминается в некоей книге «Aureum vellus» (Золотое руно - лат.) (напечатанной в Роршахе в 1598 г.), некий Соломон Трисмозин, или Пфайфер, соотечественник Парацельса. Говорится, что этот Трисмозин обладал также универсальной панацеей; утверждают, что в конце XVII века он был ещё жив: его видел какой-то французский путешественник. Парацельс путешествовал по придунайским странам и посетил Италию, где служил военным хирургом в имперской армии и принял участие во множестве военных экспедиций того времени.
В своих странствиях он собрал много полезных сведений, причем не только от врачей, хирургов и алхимиков, но и общаясь с палачами, цирюльниками, пастухами, евреями, цыганами, повитухами и предсказателями. Он черпал знания и от великих, и от малых, у ученых и среди простонародья; его можно было встретить в компании погонщиков скота или бродяг, на проезжих дорогах и в трактирах, что послужило поводом для жестоких упреков и поношений, которыми в своей ограниченности осыпали его враги. Проведя в скитаниях десять лет, то применяя на практике свое искусство врача, то преподавая или изучая, по обычаю тех времен, алхимию и магию, в возрасте тридцати двух лет он возвратился обратно в Германию, где вскоре прославился после нескольких удивительных случаев исцеления больных.
В 1526 г. приобрел право бюргера в Страсбурге, а в 1527 г. по протекции известного книгоиздателя Иоганна Фробена стал городским врачом Базеля. Также в 1527 г. по рекомендации Оксколампадия, городской совет назначил его профессором физики, медицины и хирургии, положив высокое жалование. В Базельском университете он читал курс медицины на немецком языке, что было вызовом всей университетской традиции, обязывавшей преподавать только на латыни.
Его лекции, в отличие от выступлений коллег, не были простым повторением мнений Галена, Гиппократа и Авиценны, изложение которых являлось единственным занятием профессоров медицины того времени. Его учение было действительно его собственным, и он преподавал его невзирая на чужие мнения, заслуживая этим аплодисменты студентов и ужасая своих ортодоксальных коллег тем, что нарушал установленный обычай учить только тому, что можно надежно подкрепить устоявшимися, общепринятыми свидетельствами, независимо от того, было ли это совместимо с разумом и истиной.
В 1528 г., в результате конфликта с городскими властями, Парацельс переехал в Кольмар. В это время был почти на 10 лет отлучён от академии. В 1529 и 1530 гг. посетил Эсслинген и Нюрнберг. «Настоящие» врачи из Нюрнберга ославили его как мошенника, шарлатана и самозванца. Чтобы опровергнуть их обвинения, он попросил городской совет доверить ему лечение нескольких пациентов, чьи болезни считались неизлечимыми. К нему направили несколько больных слоновой болезнью, которых он излечил за короткое время, не прося никакой платы. Свидетельства этого можно найти в городском архиве Нюрнберга. Парацельс изобрел несколько эффективных лекарств.
Одно из его крупных достижений - объяснение природы и причин силикоза (профессиональная болезнь горняков). В последующие годы Парацельс много путешествовал, писал, лечил, исследовал, ставил алхимические опыты, проводил астрологические наблюдения. В 1530 г. в одном из замков Бератцхаузена он завершил работу над «Парагранумом» (1535). После непродолжительного пребывания в Аугсбурге и Регенсбурге перебрался в Санкт-Галлен и в начале 1531 г. закончил здесь многолетний труд о происхождении и протекании болезней «Парамирум» (1532). В 1533 г. он остановился в Филлахе, где написал «Лабиринт заблуждающихся медиков» (1533) и «Хроника Картинии» (1535).
В последние годы жизни были созданы трактаты «Философия» (1534), «Потаенная философия» (первое издание осуществлено в переводе на фламандский язык, 1533), «Великая астрономия» (1531) и ряд небольших натурфилософских работ, в их числе «Книга о нимфах, сильфах, пигмеях, саламандрах, гигантах и прочих духах» (1536). После этого он побывал в Мерене, Каринтии, Крайне и в Венгрии и в итоге осел в Зальцбурге, куда был приглашен герцогом Эрнстом, пфальцграфом Баварским, большим любителем тайных наук. Там Парацельс наконец смог увидеть плоды своих трудов и обрести славу. Наконец-то он может заняться врачебной практикой и писать труды, не заботясь о том, что завтра, быть может, ему придется перебираться в другой город. У него собственный домик на окраине, кабинет и лаборатория.
24 сентября 1541 года, находясь в маленьком номере гостиницы «Белая лошадь» на набережной Зальцбурга, он умер после непродолжительной болезни (в возрасте 48 лет и трёх дней). Был похоронен на кладбище городской церкви св. Себастьяна. Обстоятельства его смерти до сих пор не ясны, но самые последние исследования подтверждают версию его современников, согласно которой Парацельс во время званого обеда подвергся вероломному нападению бандитов, нанятых кем-то из лекарей, его врагов, и в результате падения на камень проломил череп, что спустя несколько дней и привело к смерти.
Учение Парацельса: Средневековой медицине, в основе которой лежали теории Аристотеля, Галена и Авиценны, он противопоставил «спагирическую» медицину, созданную на базе учения Гиппократа. Он учил, что живые организмы состоят из тех же ртути, серы, солей и ряда других веществ, которые образуют все прочие тела природы; когда человек здоров, эти вещества находятся в равновесии друг с другом; болезнь означает преобладание или, наоборот, недостаток одного из них. Одним из первых начал применять в лечении химические средства.
Парацельса считают предтечей современной фармакологии, ему принадлежит фраза: «Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным» (в популярном изложении: «Всё - яд, всё - лекарство; то и другое определяет доза»). По мнению Парацельса, человек - это микрокосм, в котором отражаются все элементы макрокосма; связующим звеном между двумя мирами является сила «М» (с этой буквы начинается имя Меркурия). По Парацельсу, человек (который также является квинтэссенцией, или пятой, истинной сущностью мира) производится Богом из «вытяжки» целого мира и несёт в себе образ Творца.
Не существует никакого запретного для человека знания, он способен и, согласно Парацельсу, даже обязан исследовать все сущности, имеющиеся не только в природе, но и за её пределами. Парацельс оставил ряд алхимических сочинений, в том числе: «Химическая псалтирь, или философские правила о Камне Мудрых», «Азот, или о древесине и нити жизни» и др. В одном из этих сочинений употребил термин гном. Именно он дал название металлу цинку, использовав написание «zincum» или «zinken» в книге Liber Mineralium II. Это слово, вероятно, восходит к нем. Zinke, означающее «зубец» (кристаллиты металлического цинка похожи на иглы).
Аффоризмы.
Человек есть реализованная мысль. Человек есть то, что он думает. Парацельс
Задача врача — восстановить равновесие в организме больного. Парацельс
Страх ослабляет человека и отдаёт его на растерзание болезням. Парацельс
Здоровье - это гармоничное равновесие количества и качества. Парацельс
Мысли человека воздействуют на мир, а мир воздействует на человека. Парацельс
Женщины более страстны и чувственны, чем мужчины, их воображение сильнее. Парацельс
Защитить себя от чужой воли можно только развивая и усиливая свою волю. Парацельс
Зависть разрушает организм того, кто поддаётся этому чувству. Парацельс
Врач, не уверенный в своих силах, не сможет добиться успеха. Парацельс
Наличие хорошего врача в городе — благодеяние Господне. Парацельс
Сила воли — самое главное в медицине. Парацельс
Врач без интуиции не добьётся успеха. Парацельс
Медицина в большей мере искусство, а не наука. Парацельс
Каждый человек должен сам спасать своё тело и душу. Те, кто надеется, что их спасут другие, будут разочарованы. Парацельс
Если что-то происходит вопреки законам природы, следует вспомнить, что еще не все законы природы нам известны. Парацельс
Все элементы Вселенной имеют взаимосвязи, все существа в этом мире связаны между собой. Парацельс
Луна, особенно во время новолуния, оказывает огромное влияние на организм человека. Парацельс
Всё есть яд, и ничто не лишено ядовитости; одна лишь доза делает яд незаметным. Парацельс
То, что в одном веке считают мистикой, в другом становится научным знанием. Парацельс
Стремление к соитию есть средство, которое природа создала для спасения и сохранения рода, а не для удовлетворения похоти. Парацельс
Человек должен уметь руководить своим воображением и не давать воображению руководить собой. Парацельс
Вера обладает огромной силой, во много раз большей, чем сила физического тела. Парацельс
Все болезни, за исключением механических повреждений, происходят от упадка духа. Парацельс
Сила воображения может вызвать у человека болезнь и может излечить его. Парацельс
Проклятия и благословения оказывают на человека реальное воздействие. Парацельс
Сомнение может разрушить любое лечение. Парацельс
Внешний вид соответствует характеру души. Парацельс
Источник: https://stuki-druki.com
Перевела на украинский язык 10.10.19 7.00
Парацельс (лат. Paracelsus), справжнє ім'я Філіп авреолі Теофраст Бомбаст фон Гогенгейм (лат. Philippus Aureolus Theophrastus Bombast von Hohenheim). Народився 21 вересня 1493 в Еге, кантон Швіц - помер 24 вересня 1541 року в Зальцбурзі. Знаменитий швейцарський алхімік, лікар, філософ, природознавець, натурфілософ епохи Відродження, один із засновників ятрохимии. Піддав критичному перегляду ідеї древньої медицини. Сприяв впровадженню хімічних препаратів в медицину. Вважається одним із засновників сучасної науки. Зізнається найбільшим окультистом середньовіччя і наймудрішим лікарем свого часу.
Винайдений ним самим псевдонім Парацельс означає «перевершив Цельса», давньоримського енциклопедиста і знавця медицини першого століття до н. е. Сучасники порівнювали діяльність Парацельса з діяльністю Лютера, так як, подібно Лютеру в релігії, Парацельс був великим реформатором медичної науки і практики. Парацельс народився в сім'ї лікаря, що походив із старовинного, але збіднілого дворянського роду. Мати працювала медсестрою в абатстві. Був дуже худого виду, велика голова і худенькі криві ноги.
У родині Парацельс отримав прекрасну освіту в галузі медицини і філософії. До 16 років Парацельс знав основи хірургії, терапії і добре орієнтувався в основах алхімії. У 16 років Парацельс назавжди покидає будинок і їде вчитися до Базельського університету. Після цього, в Вюрцбурзі, в абата Йоганна Трітемія, одного з найбільших адептів магії, алхімії і астрології, Парацельс вивчав стародавні таємні вчення. Університетська освіта Парацельс отримав у Феррарі, тут же був удостоєний ступеня доктора медицини.
З 1517 року Парацельс робив численні подорожі і, можливо, був попередником або засновником таємних товариств, які з'являються в XVII столітті в Європі, відвідував різні університети Європи, брав участь в якості медика в військових кампаніях, навідувався в імперські землі, до Франції, Англії, Шотландії , Іспанію, Португалію, Скандинавські країни, Польщу, Литву, Пруссію, Угорщину, Трансільванію, Валахію, держави Апеннінського півострова (ходили чутки, що він побував в Північній Африці, Палестині, Константинополі, Росії та в атарском полоні).
За свідченням Ван Гельмонта в 1521 році Парацельс прибув до Константинополя і отримав там Філософський камінь. Адептом, від якого Парацельс отримав цей камінь, був, як згадується в якійсь книзі «Aureum vellus» (Золоте руно - лат.) (Надрукованій в Роршаха в 1598 р), якийсь Соломон Трісмозін, або Пфайфер, співвітчизник Парацельса. Йдеться про те, що цей Трісмозін володів також універсальної панацеєю; стверджують, що в кінці XVII століття він був ще живий: його бачив якийсь французький мандрівник. Парацельс подорожував по придунайським країнам і відвідав Італію, де служив військовим хірургом в імперської армії і взяв участь в безлічі військових експедицій того часу.
У своїх мандрах він зібрав багато корисних відомостей, причому не тільки від лікарів, хірургів і алхіміків, а й спілкуючись з катами, цирульниками, пастухами, євреями, циганами, повитуха і провісниками. Він черпав знання і від великих, і від малих, у вчених і серед простого люду; його можна було зустріти в компанії погоничів худоби або бродяг, на проїжджих дорогах і в трактирах, що послужило приводом для жорстоких докорів і зневаги, якими у своїй обмеженості обсипали його вороги. Провівши в поневіряннях десять років, то застосовуючи на практиці своє мистецтво лікаря, то викладаючи або вивчаючи, за звичаєм тих часів, алхімію і магію, у віці тридцяти двох років він повернувся назад в Німеччину, де незабаром прославився після кількох дивовижних випадків зцілення хворих.
У 1526 році придбав право бюргера в Страсбурзі, а в 1527 р по протекції відомого книговидавця Йоганна Фробена став міським лікарем Базеля. Також в 1527 р за рекомендацією Оксколампадія, міська рада призначив його професором фізики, медицини і хірургії, поклавши високу платню. У Базельському університеті він читав курс медицини на німецькій мові, що було викликом усій університетській традиції, зобов'язує викладати тільки на латині.
Його лекції, на відміну від виступів колег, які не були простим повторенням думок Галена, Гіппократа й Авіценни, виклад яких було єдиним заняттям професорів медицини того часу. Його вчення було дійсно його власним, і він викладав його незважаючи на чужі думки, заслуговуючи цим оплески студентів і жахаючи своїх ортодоксальних колег тим, що порушував встановлений звичай вчити тільки тому, що можна надійно підкріпити усталеними, загальноприйнятими свідченнями, незалежно від того, чи було це сумісно з розумом і істиною.
У 1528 р в результаті конфлікту з міською владою, Парацельс переїхав в Кольмар. У цей час був майже на 10 років відлучений від академії. У 1529 і 1530 рр. відвідав Есслінген і Нюрнберг. «Справжні» лікарі з Нюрнберга знеславили його як шахрая, шарлатана і самозванця. Щоб спростувати їх звинувачення, він попросив міську раду довірити йому лікування декількох пацієнтів, чиї хвороби вважалися невиліковними. До нього направили кілька хворих слонової хворобою, яких він вилікував за короткий час, не просячи ніякої плати. Свідчення цього можна знайти в міському архіві Нюрнберга. Парацельс винайшов кілька ефективних ліків.
Одне з його великих досягнень - пояснення природи і причин силікозу (професійна хвороба гірників). У наступні роки Парацельс багато подорожував, писав, лікував, досліджував, ставив алхімічні досліди, проводив астрологічні спостереження. У 1530 року в одному із замків Бератцхаузена він завершив роботу над «Парагранумом» (одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять). Після нетривалого перебування в Аугсбурзі і Регенсбурзі перебрався в Санкт-Галлен і на початку 1531 році закінчив тут багаторічну працю про походження та протіканні хвороб «Парамірум» (1532 р). У 1533 році він зупинився в Філласі, де написав «Лабіринт помиляються медиків» (1533) і «Хроніка картини» (1535).
В останні роки життя були створені трактати «Філософія» (1534), «Таємна філософія» (перше видання здійснено в перекладі на фламандський мову, 1533), «Велика астрономія» (1 531) та ряд невеликих натурфілософських робіт, в їх числі «Книга про мавок, сильф, пігмеїв, саламандр, гігантах та інших духів »(1536) або менших. Після цього він побував в мерен, Каринтії, Вкрай і в Угорщині і в підсумку осів в Зальцбурзі, куди був запрошений герцогом Ернстом, пфальцграфом Баварським, великим любителем таємних наук. Там Парацельс нарешті зміг побачити плоди своєї праці і знайти славу. Нарешті він може зайнятися лікарською практикою і писати праці, не піклуючись про те, що завтра, можливо, йому доведеться перебиратися в інше місто. У нього власний будиночок на околиці, кабінет і лабораторія.
24 вересня 1541 року, перебуваючи в маленькому номері готелю «Білий кінь» на набережній Зальцбурга, він помер після нетривалої хвороби (у віці 48 років і трьох днів). Був похований на кладовищі міської церкви св. Себастьяна. Обставини його смерті досі не зрозумілі, але останні дослідження підтверджують версію його сучасників, згідно з якою Парацельс під час званого обіду піддався віроломному нападу бандитів, найнятих кимось із лікарів, його ворогів, і в результаті падіння на камінь проломив череп, що через кілька днів і призвело до смерті.
Вчення Парацельса: Середньовічної медицині, в основі якої лежали теорії Аристотеля, Галена і Авіценни, він протиставив «спагіріческую» медицину, створену на базі вчення Гіппократа. Він вчив, що живі організми складаються з тих же ртуті, сірки, солей і ряду інших речовин, які утворюють всі інші тіла природи; коли людина здорова, ці речовини знаходяться в рівновазі один з одним; хвороба означає переважання або, навпаки, недолік одного з них. Одним з перших почав застосовувати в лікуванні хімічні засоби.
Парацельса вважають предтечею сучасної фармакології, йому належить фраза: «Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною »(у популярному викладі:« Все - отрута, все - ліки; те й інше визначає доза »). На думку Парацельса, людина - це мікрокосм, в якому відображаються всі елементи макрокосму; сполучною ланкою між двома світами є сила «М» (з цієї літери починається ім'я Меркурія). За Парацельсу, людина (який також є квінтесенцією, або п'ятої, дійсною сутністю світу) проводиться Богом з «витяжки» цілого світу і несе в собі образ Творця.
Не існує ніякого забороненого для людини знання, він здатний і, згідно Парацельсу, навіть зобов'язаний дослідити всі сутності, наявні не тільки в природі, а й за її межами. Парацельс залишив ряд алхімічних творів, в тому числі: «Хімічна псалтир, або філософські правила про Камінь Мудрих», «Азот, або про деревину і нитки життя» та ін. В одному з цих творів вжив термін гном. Саме він дав назву металу цинку, використавши написання «zincum» або «zinken» в книзі Liber Mineralium II. Це слово, ймовірно, походить від нього. Zinke, що означає «зубець» (кристалітів металевого цинку схожі на голки).
Джерело: https://stuki-druki.com/authors/Paracels.php
Афоризми .
Людина є реалізована думка. Людина є те, що він думає.
Завдання лікаря - відновити рівновагу в організмі хворого.
Страх послаблює людини і віддає його на розтерзання хвороб.
Здоров'я - це гармонійна рівновага кількості і якості.
Думки людини впливають на світ, а світ впливає на людину.
Жінки більш пристрасні і чуттєві, ніж чоловіки, їх уява сильніша.
Захистити себе від чужої волі можна тільки розвиваючи і посилюючи свою волю. Заздрість руйнує організм того, хто піддається цьому почуттю.
Лікар, не впевнений в своїх силах, не зможе домогтися успіху.
Наявність хорошого лікаря в місті - благодіяння Господнє.
Сила волі - найголовніше в медицині.
Лікарю без інтуїції не вдасться домогтися успіху.
Медицина в більшій мірі мистецтво, а не наука.
Кожна людина повинна сама рятувати своє тіло і душу. Ті, хто сподівається, що їх врятують інші, будуть розчаровані.
Якщо щось відбувається всупереч законам природи, слід згадати, що ще не всі закони природи нам відомі.
Всі елементи Всесвіту мають взаємозв'язок, всі істоти в цьому світі пов'язані між собою.
Місяць, особливо під час молодика, має великий вплив на організм людини.
Все є отрута, і ніщо не позбавлене отруйності; одна лише доза робить отруту непомітною.
Те, що в одному столітті вважають містикою, в іншому стає науковим знанням.
Прагнення до злягання є засіб, яке природа створила для порятунку і збереження роду, а не для задоволення похоті.
Людина повинна вміти керувати своєю уявою і не давати уяві керувати собою. ( Віра має величезну силу, у багато разів більшу, ніж сила фізичного тіла.
Всі хвороби, за винятком механічних пошкоджень, походять від зневіри.
Сила уяви може викликати у людини хворобу і може вилікувати його.
Прокльони і благословення надають на людину реальний вплив.
Сумнів може зруйнувати будь-яке лікування.
Зовнішній вигляд відповідає характеру душі.
Переклала на українську мову 10.10.19 7.00
ID:
851005
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.10.2019 09:59:47
© дата внесення змiн: 10.10.2019 09:59:47
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую, згодна!
