Ви не карайте за Любов,
Оту, що з серця мого ллється,
Хто не любив, нехай сміється,
Я ж про Любов співаю знов.
Ви не карайте за Любов,
Вона ж не кожному дається,
Вона, заполоняє серце,
Щоб ми вертались в весни знов.
Оту палку, п"янку Любов,
Що посилають нам із Неба,
Ще заслужить у Бога треба,
Щоб покохати палко знов.
Не плюйте в душу,бо Любов,
Свята Любов, вона від Бога,
Що в вас лишилося святого,
Коли плюєте на Любов?
Не лізьте в душу, й не топчіть,
Іі брудними ви ногами,
Оспівуйте іі піснями,
За неі Господа моліть.
Коли моя Свята Любов,
Вам посміховищем здається,
Ви хочте крові?! Вирвіть серце!
Лиш не карайте за Любов.
Любов... Якщо живе вона в серці - це так прекрасно.
Любов - високе почуття,
Його дає саме життя.
З ним не завжди так легко жить...
Бо іноді, воно болить...
А все ж частіш воно сміється,
Тоді у грудях серце б"ється.
Тоді чарівна кожна мить.
Любов - допомагає жить.
У небо з мріями злітати.
Чекати... вірити ... кохати
Любов святиня із святинь,
Не в кожного гостює.
Вона одна із берегинь,
Що почуття відчує.
І якщо любиш, то люби,
І своє слухай серце.
У нім знаходяться скарби,
І щастя озоветься.
Мабуть, заздрять чистому, справжньому почуттю ті, кого бог обділив можливістю насолодитися любов"ю,
ті, у яких у серці пустка.. Мені їх жалко.
А ви не звертайте уваги і любіть всім серцем, поки любиться...