Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
Гарний вiрш, Олено. Досить яскраве, красиве звучання. Дуже достовiрно передали ви усi природнi особливостi цiеi щедроi осiнньоi пори.
Тiльки от у 7 рядку на початку слово "i" - якось воно не зовсiм тут звучить, бо у попередньому рядку у вас же перелiчуеться те, що робив кiнь - загирцав i полетiв. Що можна подумати, нiби з цим "i" воно далi тут продовжуе перелiчуватися. Може тодi вжити слово "ох" замiсть "i":
Ох, де те лiто? Де та спека щезла?
А там ще залежить - як обставини у даний момент складаються. Кон'юнктура така ось враховуеться. За сприятливих обставин, так тут i "ехнути" зайвим не буде. "Ех, де те лiто!"
А ще, як варiант, можна - там, де про коня йде мова - вжити слова "та й" замiсть "i":
Загирцав кiнь та й в поле полетiв.
Ну, вiдомiй експертцi - як тут не повiрити.
Хоча "i" - це мiж приголосними, а якщо "й" - це вже ж iншою за написанням е, то при бажаннi може вона вже i рiзнозвучних лiтер сусiдкою побути.
але ж далі порушено милозвучність прийменника "в" .. та й в поле...
Хоча в поезії допускаються певні відхилення від норм. А ось ЗНО цього не пробачить! Я це точно знаю. Добре, що на цьому сайті є з ким про грамотність поговорити. Висока поезія має бути максимально грамотно та образно написаною.
Та отож, ЗНО - то сувора рiч, може якось манiвцями пробратися повз його погляд.
О, до речi, а якщо орудний вiдмiнок тут собi за компаньйона взяти - "полем":
Загирцав кiнь та й полем полетiв.