А до весни не так уже й далеко,
Промчаться швидко осінь і зима.
У край далекий проведем лелеки,
А з ними знов повернеться весна.
Нелегкий шлях, скоріше загадковий,
Ніхто не знає, як пройде цей час.
Та ми плекаєм мрії веселкові,
Що на плаву підтримують ще нас.
А довгі дні осінні, непогідні,
Нам друзі допоможуть скоротить.
У дні такі вони нам необхідні,
Хай осінь таку дружбу золотить!
Веселий сміх і рідні поряд лиця,
Про що ще можна мріяти в цей час?
З любов"ю я вдивлятимусь в обличчя,
Нема дорожчого у мене, окрім вас...
Веселий сміх і рідні поряд лиця,
Про що ще можна мріяти в цей час?
З любов"ю я вдивлятимусь в обличчя,
Нема дорожчого у мене, окрім вас... І те правда!
А до весни не так далеко….
Туди-сюди і вже лелеки
Лишивши африканський Рай
Долають шлях у рідний край
.........прочитав заголовок - склалося)). ...прочитав текст - побачив, що мислимо в одному напрямку))....мабуть, дійсно - весна вже ОСЬ-ОСЬ!))...а ХОРОШІ друзі, в незалежності від пори року, на протязі 365 днів створюють на душі комфортне літо!))..
ДАВ БИ БОГ ЗИМУ ПЕРЕЖИТИ .А ДО ВЕСНИ ,ТАК ДАЛЕКО ЛЕТІТИ ЧЕРЕЗ ХУРТОВИНУ ,І ЗАМЕТІЛЬ. ЛЕБІДЦІ ,БЕЗ ПАРИ ХОЛОДНО, ХОЛОДНО, ХОЛОДНО. ДЯКУЮ ,ЗА ОПТИМІЗМ. ВІРШ ГАРНИЙ.