Місто налякане моїм спокоєм
Воно не звикле такого
Ніби поряд моїми кроками
Крокує хтось несвідомо
Ніби у темряві й холодно
Але справжній холод позаду
Коли у притул з твоїм поглядом
Враз відчув відразу
Коли з твоїм усміхом побачив біль
І не крикнув перед останнім кроком
Стій!
Місто налякане твоєю відсутністю
Парк скучив за твоїм голосом
А я награвшись своєю сутністю
Стаю кимсь невідомим
Ніби темрява і розвіялась
Але справжня ніч позаду
Коли впритул із тобою
Я помирав щоразу
Коли з твоїм усміхом у якому біль
Я не посмів промовити
Стій!