Ти запросив мене у заклад де ми вперше поцілувалися. Тоді я сиділа застужена обирала якісь гарячий коктейль і тихенько в душі тішилася, що ти завів мене у таке атмосферне місце.
А тепер ми тут вдруге з тобою, вдруге за ці 4 місяці, як ми знаємо одне одного. Дерев'яні стіни, тепле світло і знову наші посмішки.
Тільки тепер ми більш відкриті, ми не боїмося торкатися одне одного, ми хочемо цього, ми робимо це і навіть більше. Тепер ми знаємо трішки більше про нас. Тепер ми плануємо спільну подорож, тепер ми - це "Ми".
В той перший раз, коли ми відвідали це місце, був момент, який ніби на кіноплівку закарбувався в моїй голові. Тоді в цьому ж закладі, я вперше побачила іншу людину, яких раніше не зустрічала, тут я вперше побачила ТЕБЕ...справжнього. Це була секунда, але ти відкрився на ту секунду, а я запам'ятала її...вона мені сподобалася більше за все в тій зустрічі - та секунда!
Сьогодні ми знову тут, знову посмішки і знову момент, який відбитком залишиться в моїй пам'яті.
Сьогодні грав блюз! Ти любиш більше джаз, я - блюз. Ми весь вечір сяяли посмішками та іскорками з очей. І тут почала грати композиція...
Така, яка зупиняє час навколо, така, яка підкреслює і окреслює саме цей момент, наш момент. Така композиція, що в мене мурашки шкірою побігли, така композиція, яка конкретно вказала, що ця зустріч як по нотам, була витвором якогось митця...і зовсім не випадкова.
До цього моменту , я не задумувалася, що тепер дійсно є "МИ", що тепер існують композиції " про нас", і що тепер в нас є свої місця ... таке як цей теплий заклад, де ми поцілувалися вперше!
Тепер ЦЕ мій улюблений момент.
