Напередодні свята грала хуртовина:
Сніжинок хороводи вітер підкидав
До піднебесся, як легесенькі хмарини,
І білим вихором на землю повертав.
Вони глибóко в темну вулицю летіли,
Затримувались недалеко від землі,
Неначе затишок шукали, щоб осісти,
Й стелились пеленою білою до ніг.
Метелиця, немов сповзаюча запона,
Закрила вулицю біленьким полотном
Від неба до землі, і тіпались пацьорки,
І плуталось в ногах хурделиці рядно.
Метіль мела й сердито віяла снігами,
І в мене пропадало руху відчуття,
Здавалося, топчу на місці сніг ногами,
Хотілося скоріш дійти до укриття.
20.01.2014
