Життя - не життя днесь, суцільні якісь перегони.
Кудись поспішають всі, встигнути прагнуть кудись.
За днем суне день, мов по рейках товарні вагони.
Замало зупинок. Не так усе було колись.
Розмов щирих мало, обіймів, веселого сміху
І сили, що здатна з неправдою вийти на прю.
Любов викидають з ужитку, мов вицвілу стріху,
Вклоняються вигоді й славі, неначе царю.
Складають в комори, у змагу живуть із сусідом.
Збирають на десять життів, не на чорні лиш дні.
Десь рвуться снаряди? Війна влаштувалася гідом?
Хтось стогне? Ридає? Вмирає? Геть думи сумні!
Біда - це тоді, як своя, як по хаті рачкує,
Як трусить в саду сподівань ще не стиглі плоди,
Як радість твою забирає, у ящик пакує
І шле, не питаючи згоди, хто знає куди.
А треба так іноді мало - прорізати сітку
Й того, хто в ній б'ється, пустити у вільну плавбу.
І чорна земля, впившись благістю, випустить квітку,
Й недоля, заскочена дивом, припинить стрільбу.
Ось так і буде!
А треба так іноді мало - прорізати сітку
Й того, хто в ній б'ється, пустити у вільну плавбу.
І чорна земля, впившись благістю, випустить квітку,
Й недоля, заскочена дивом, припинить стрільбу.
Крилата відповів на коментар горлиця, 27.08.2019 - 20:27
Гарно, образно..
А треба так іноді мало - прорізати сітку
Й того, хто в ній б'ється, пустити у вільну плавбу.
І чорна земля, впившись благістю, випустить квітку,
Й недоля, заскочена дивом, припинить стрільбу..
О це така кричуща реальність сьогодення. Так і Святе Письмо каже "Охолоне любов, а через це збільшиться беззаконня." Та ЛЮДИНА підійметься і до Бога усміхнеться й квітка-щастя проросте!
добра вам і любові. 
