Сліпа любов ридала на розпутті:
Куди іти? – довкола черствий камінь,
Який байдужністю безмовно ранить,
Зростає муром – ні́куди звернути.
Сліпа любов, бездумно-безпричинна,
Немов жебрачка, милості просила.
Із вуст голубка випурхнула біла
І в небі розчинилася невинно.
Сліпа любов, оголено-наївна,
Погідно мироточила під осінь,
Землі дощами мила ноги босі
І пальцями кололась об ожину.
Гарний вiрш, Оксано. Це точно, неймовiрно заплутаним е це життя з його невдачами, осiчками i нескiнченним карнавалом людських доль. Але i сприймати його, як саму лише катастофу теж недоцiльно буде, тому що, звичайно, не в такiй кiлькостi, як хотiлося, але i свiтлi моменти також постають на життевому шляху. То, як ще спiвав Андрiй Макаревич:
И вроде все - как всегда,
Вот только - одна беда.
Все мне кажется, я на нем -
Свернул в никуда.
Оксано, а то, до речi, вашого вiрша "Пахло терпко мохом i туманом" - тут е переклад його росiйською мовою. Так це одна й та сама людина вас перекладала, тiльки пiд рiзними псевдонiмами - Олег Фомiн i Олесь Грiг чи це два рiзних перекладача? В цiлому, тексти схожi, але у деяких рядках слова вiдрiзняються. Ось, погляньте, один переклад вашого вiрша: https://www.litprichal.ru/work/336800/
Та, ну, як же в одному - у декiлькох мiсцях. У 1 куплетi - в трьох рядках у нього слова там вiдрiзняються i у 3 куплетi - також у трьох рядках рiзнi слова. Але, схоже, що дiйсно один i той самий автор - мабуть, переклав, а потiм вирiшив бiльш вдосконалений варiант зробити.