Думки мої, думи - химери мінливі,
Залишіться у цій міні, ангелів вродливих.
Світлорусі, курчавенькі, крильця лебедині
Очі - мудрість світу - голубі аж сині,
Посмішка вразлива,
спокусливо-незрадлива.
Ось змінився погляд-мудрість -
Сотня літ помножена на вічність.
У цім світі хто я, думко,
маленька піщинка?
Ти, уже не просто смертна.
Ти, пізнала долю Сина-
Загорілась і понесла-
Світло ж довго лине.
Одні будуть поносити
інші - свято чтити.
І до Праотця шлях твій
Буде довго іще витись.
Думки мої, думи - химери мінливі,
І ангельські, і демонські, і біло-лебедині.
Кому чия душа-пристань
Туди й запливайте,
А я піду в свою нічку тихо догорати,
Нехай буде літня, та іще серпнева,
Цвіркуни й цикадки слідом вигравати,
Волохаті зорі - мружачись моргати,
Ну а ти, півмісяць - яблуко спокуси
Замов за мене слово перед Божим Духом.
