Те життєдайне джерело -
Старі сільські криниці.
Скільки щасливих літ пройшло,
І випито водиці !
Збирались хлопці і дівчата
На літні вечорниці.
Було веселощів багато!
Де? - Біля криниці.
Танці, сміх, веселий спів,
Напившись водиці.
Живі свідки тих часів:
Старі сільські криниці.
Призначались побачення,
Любощі до ранку.
Освідчувались у коханні
В обнімку до світанку.
Зі сонцем воду набирали
Бабці й молодиці,
Чутки, плітки позволяли,
Все - біля криниці.
Стоять зарослі споришем
У самоті криниці...
І одноногі " журавлі ",
Як вартові водиці.
А колись під життєдайне джерело
Прилітало навіть НЛО!
Бувало сяде біля крайньої криниці
І поп'є холодної водиці.
.......................
А потім про це ще й пісні складали...
Ось такі були часи...
Випадково потрапила на, Ваш, коментар на вірш"Свідки".
Дуже тут гарно написали, ще й пісню ту пам'ятаю.
Через місяць хочу подякувати, якось пропустила, бо живу за принципом " краще пізно, ніж ніколи." Спасибі
Приємно чути такі хороші думки про висвітлену
тему : незабутню і хвилюючу, що буде завжди нагадувати про наших рідних, сусідів... Рада,
Наталю, що зуміла словом викликати, Ваші, спогади. Спасибі, що підтримуєте, надихаєте.
Я згідна з Вами на всі сто відсотків. Дуже-дуже
вдячна, що Ви, прочитали саме цей вірш і підставили плече підтримки. Я не так давно в поезії і радію кожному хорошому слову .Добра і
сонечка в душі!
Від душі щиро вдячна, Світланко, що маю
однодумців. Рада, що ця тема близька і незабутня,
Вам, адже це наша прекрасна і неповторна молодість. Спасибі, що надихаєте.
І мені ця тема близька і дорога, тому і пишу, Валю.
Поїдеш в село - серце розривається: порожні
обшарпані хати, бур'яни, лише криниці, здається
живі, де ще вціліли. Дякую від душі за коментарі
хороші. Рада, що і Вам, не байдуже, а рідне. :
Я згідна з Вами, зараз криниці осучаснені, як і
наша сучасна молодь: їм не до пісні, коли в руках
Інтернет, так і закохуються. Дякую щиро, що
цікавитесь моїми творіннями, заохочуєте.
Гарно! Ті часи давно спливли на жаль... Глянеш на село ,бере печаль...Розбрелися діти від батьків... І не чути поруч солов*їв... Аж щемить під серцем,що сказати... Виглядають діток батько й мати... А в криниці, вода все ж свята...Хтось та прийде вип*є води на свята...
Ото Галинко, мене тема зачепила...Боляче...А вода в криниці і справді свята,бо продовжує кожному літа...
Успіхів Вам!
Ніночко, я відразу зрозуміла, що ця тема близька
і дорога, Вам, як тільки стала читати чудовий
коментар-вірш Вами написаний. Нехай він залишиться відлунням таких нам дорогих і
рідних спогадів про молодість.Спасибі велике,
що заохочуєте ще щось писати. Добра.