І зелено й похмуро – дисонанс:
Мов – рання осінь, та за відчуттями – літо.
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, але – лабіринти.
…У кожного, то – тісно, то – зворот.
То – низько, а то – скарб свій, епізод…
То - сво́я думка за навколішне, за буйне.
Чи за обов’язок тим, хто не потребує,
Як часом так: «Дерева мушу рятувати
Від злив, неспе́к, туманів, пташеняток».
Здається, вітер пише твір про нас,
Які могли б йти - поруч, попри лабіринтів.
…І що, що – дощики з під сонця? Мокрий джаз…
Бувають літа – різні, з градом, у москітах.
15.07.19 р.