Старі черешні у монастирському дворі,
плодами радують і нахилились до землі.
Фортецею над прірвою стоять,
між їх верхівками церковні купола блистять.
Дзвінниця теж,сховалась у далекому кутку,
наче доповнюючи,живу оцю красу.
Плоди черешні кольрами червоними всі вигравають,
вони теж свою "лепту" у красу монастиря вкладають.
А скільки бачили а скільки чули за життя-
молитва,розпач,сльози і щире каяття.
А ще епохи мінялися-вони росли,
тому тепер історією стали і вони.
І чути дзвін,молитва з храму лине,
в Углянському монастирі,завжди душі все миле.
Черешні,виноград-між ними блисучі купола,
споруди різні і внизу криниця,де жива вода.
Тут кожна річ нагадує-це місто є святе,
ще тут,повіре-час рікою не пливе.
А де не глянеш,нагадує усім про це-
зупинися,вдумайся і помолись-душа твоя тут оживе.
