І колосятся і леліють,
поля пшеничні через край.
А свіжим вітром гори віють-
і пахне на столі духмяний коровай.
Калина, що як та дівчина,
оділась мила у різні кольори.
А вишита Українська сороччина,
є символом України-вже віки.
Моя Україно-рідна земле,
на повні груди,вдихну твій аромат.
Душа в середині аж терпне,
в душі заквітне буйний сад.
Ти рідна ненько наша мила,
вклоняємось тобі,всі до землі.
За те,що нас годуєш і родила,
тобі Українці-дякують усі.
Хай віє вітер,поля рясніють,
течуть річки і гори височать.
Нас не здолають-не зможуть,не посміють,
козацький дух невбити,незламать.
Тож квітне рідна Україно,
як буйний сад-давай плоди.
А ми всі скажем-нас Україна породила,
ми Українці-всі ми сестри і брати.
супер
