анархія - мати, і Київ - (що дивно) мати.
і вони пекли нам у грудях й вели до щастя.
і за них у нас на тілах криваві стигмати
(на ногах, на чолах, на зап'ястках),
та куди ми прийшли зі спотвореним християнством?
не за це ж бунтували, проходили труби мідні!
не за це спростували всю піраміду Маслоу -
бо за свободу виходять голодні й бідні,
а не духовні гурмани у шовку й касках.
бо боролися проти суду й його переваги,
бо паплюжили пап, володарів, президентів.
бог дав нам мораль, але із нею - наснагу її перетворювати в закон
і його елементи.
та на місце зруйнованих влад ми самі вставали.
цей сценарій - кільце, не єдине у цьому пеклі.
як писав Кропоткін, анархія і наївні її ідеали -
це єдине що нам не вдасться
у темному підземеллі,
у загоні, що так нагадує римську арену,
де в левовій шкурі хизується гладіатор.
неможливо не битися на здичавілій сцені,
де звичне діло - кривавий дурний театр.
10.07.2019
сильно написано 
