Коханню мало лиш окрайця,
Йому потрібно зразу все,
А там чи крайся, чи не крайся,
Чи жди, що мимо пронесе...
Так і Даринка – виглядала,
Вірніше – легітно жила,
Допоки хлоп один зухвало
Їй спокій не спалив до тла.
Пилип – завидний, не ледачий,
Недолік мав лише один:
Дівчатам голови мантачив
Та забивав між ними клин.
І навіть зовсім гонорові
Стелились травами до ніг.
Не обіцяв Пилип любові,
Та вго́вкати* усяку міг.
Це потім вже Даринка взнала,
Що зветься спосіб той «пікап»,
І вийняти ядуче жало
Не кожний може, наче раб,
Який ярмо своє леліє,
Не рветься волі досягти.
Принадні миті ейфорії –
На валер’яну йдуть коти.
Гарем принижував, тиранив,
Самооцінку покоряв,
Лишав незгойно-рвані рани
І позбавляв найменших прав,
Та упокорені готові
Терпіти, ждати казна-що.
Страждання всі – від нелюбові,
Який би принц там не прийшов.
Даринка в'янула в нещасті,
Марніли голос і лице,
Бо я́к поділений на частки
Їй власний Всесвіт піднесе?..
В коханні – мало лиш окрайця.
Від себе в мрію не втечеш.
Любов не визнає ерзаців*,
Як і оман довіри - теж.
*Вго́вкати - вмовити.
*Ерзац - замінник.
таких Пилипів на пушечний вистріл нізя підпускати, щоби серце не крали - вони любити всеодно не можуть, тому що влюбляються у всіх... і кожній по окрайчику...
Гарний вiрш, Оксано. Це точно, життя наше - це далеко не казка i не так вже й рiдко очикування можуть i не виправдатися. Але, незважачючи на численнi складнощi у взаемовiдносинах, зовсiм впадати у вiдчай тут теж не треба. Адже на рiзних етапах життя по-рiзному може ситуацiя склдатися - усяке там воно бувае.
Тiльки от у вас у 35 рядку - та якось слово "частi" - то бiльше з росiйською мовою пов'язане. Украiнською набагато частiше якось вживають - "частини", "частинки", "частки". Може тодi зробити:
Бо як, подiлений на частки.
Тож ще, як он, у вiдомiй пiснi, пам'ятаете - хлопець бравий калину не довiз, кинув у полi i думав, що вона там пропаде. Але все ж, як би там не було, а змогла вона таки призвичаiтись до тих умов, у яких опинилася.
А то я до недавнього часу думав, що текст оцiеi пiснi "При долинi кущ калини" написав якийсь украiнський поет-пiсняр або поетеса-пiснярка. А виявляеться, що це переклад з росiйського вiрша, а в оригiналi даний текст написала росiйська поетеса Матрьона Смирнова ще у кiнцi 70-х рокiв, а потiм перевели його украiнською мовою. Ось, погляньте: https://www.stihi.ru/2014/02/15/3085
I це якраз один з небагатьох випадкiв, коли переклад виявився краще за оригiнал, хоча i в оригiналi теж досить красиво звучить. Ну, це тут не за принципом "кожний кулик свое болото хвалить", а справдi так от виходить.
Так у тому-то й справа, що на рiзних сайтах рiзнi данi наводяться з приводу авторства цiеi пiснi. Ось те посилання, яке ви навели, то там так вказано, що це саме украiнська народна пiсня. А погляньте тепер ось на це посилання - хто там вказаний авторами: http://blog.i.ua/community/3062/2235337/