Я вірш пишу, а Муза заграє,
Так, ніби я, для неі кошенятко,
Бере і провіряє, для порядку,
Чи в мене ерогенні зони є.
Чи відчуваю ніжний погляд я,
Чи ще хвилюють мене карі очі,
Чи ще розпалять пестощі жіночі,
Як відчува любов душа моя?
Сиджу, пишу, а Муза на коліна,
Ні, не сама сіда, кладе мені вірші,
Не дам я - каже, спать тобі вночі,
Я хочу чуть, як пісня з серця лине.
Із серця пісня ніжна полилась,
Я цілу ніч ій про любов співаю,
Вона вже на колінах спочиває,
Від почуттів, мов ватра зайнялась.
Так і пишу я вірші і пісні,
Удвох із Музою, і днями і ночами,
Це ж так приємно (тільки це між нами),
Горнутися до Музоньки мені.
Спасибі Танічко, спасибі.
Вона і гріє й надихає,
І зцілює вона мене,
І щастя більшого немає,
Тож доля нас не обмине.
Щастя Вам Таню, великого, справжнього жіночого щастя.
Андрію Васильовичу! Чудово! Бажаю, щоб Ваша Муза завжди була поряд і зі взаємними бажаннями Та щось мені підказує, що Ви не одну Музу розвурушули своїм твором
Та й Музи до нас козаків останнім часом стають більш
поблажливими, так що як кажуть в авіаціі:"Єсть контакт".
Спасибі що завітали.Удачі Вам і козацького вогню.