UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: ВМИРАЮТЬ ХАТКИ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ольга Калина, 04.07.2019 - 07:22
 На світлині звернула увагу на тин, який зроблений з очерету.. Колись, як були ще мої діти маленькі, то чоловік в школу зробив подібний в краєзнавчий куточок.. Там був макет хатини і цей тин, який зберігався в школі довго..Нагадали мені..  
Анатолій Розумний, 30.06.2019 - 02:56
Сумна та гірка правда нашого сьогодення, нажаль... За твір дякую! 
Павло Коваленко, 29.06.2019 - 00:20
…Якби побачив це Кобзар,То здивувався, мабуть, дуже, А ще, якби пішов в село, Побачив те, що і було На Україні… Гірко, друже, «У тім хорошому селі Чорніше чорної землі Блукають люди; повсихали Сади зелені, погнили Біленькі хати…» Часи настали Такі, як двісті літ тому назад були: «Людей у ярма запрягли Пани лукаві», що і нині За мирські вигоди чи гроші «Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани…» Як свині Рвуться нахабно до корита - Бюджетного - вся їхня свита, Аби країну грабувати. Ні совісті У тих панів, ні сорому, ні честі! Державу свою продають за безцінь – За іноземні папірці… Сумний кінець в цій повісті. Олекса Удайко відповів на коментар Виктория - Р, 28.06.2019 - 22:52
Закономірність... Дякую, Вікторіє!
YarSlav 2018, 27.06.2019 - 14:44
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836535мертві села http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819780
Валентина Мала, 27.06.2019 - 10:20
Н1де правди д1ти ,бродить вона св1том,Всесв1ту Закон1в нам не в1дм1нить... Швидко в покол1ннях п1дростають д1ти. В лет1 тонуть люди- час не зупинить... 1з земл1 ми взят1- в землю повернемось, Шана вс1м едина- б1дному 1 не... Б1дний шука Бога,молиться до нього, А багатий -н1 ж бо, все у нього е... Хатки помирають- постають десь нов1... Д1ти народились- пестить 1х й гляд1ть! Геть в1д людства,туго,геть,пересторого! Дякувати Богу й дал1 г1дно ЖИТЬ!!!    
Олекса Удайко відповів на коментар Валентина Мала, 27.06.2019 - 11:26
Прийдеться взяти... в диптих, у співавторстві! Гарне ж бо доповнення, Малоло!  
Олекса Удайко, 26.06.2019 - 22:54
Шановне панство! Не цурайтеся важливої теми: читайте, оцінюйте, коментуйте...
Олекса Удайко відповів на коментар Юрій Цюрик, 26.06.2019 - 07:48
Певно... Погибель села продовжується. Колгоспи знищили, а взамін нічого не запропонували! Латифундії призводять до вимирання сіл і селян! 
Валерій, 25.06.2019 - 12:10
Страшні часи прийшли, майже, в кожне село! Вимирають села, нема роботи, закриті школи, молодь втікає, діти не народжуються тільки лунає дзвін, сповіщаючи про те, що хтось знов помер... Страшно, гірко і боляче це бачити. І надії, що з'явиться мудрий "гетьман" - вже немає. Будемо молитися і сподіватися на Бога, що щось зміниться. Ви правдиво передали своїм віршем всю біль, відчай і проблему нашого бездушного часу...
Олекса Удайко відповів на коментар Валерій, 26.06.2019 - 07:49
Бесь біль від того, що то є важлива часточка нашої історії, нашого минулого і мабутнього. Дякую за співчуття та участь!
I.Teрен, 25.06.2019 - 09:25
Щемить...Впізнаваний стиль – де-не-де трохи кострубато, але видно так треба на тлі вимираючої поезії та епопеї минулого.  
Олекса Удайко відповів на коментар I.Teрен, 25.06.2019 - 09:41
..."прилизаний" стиль буває у тих, хто майструє вірші розумом, козаче, а я - серцем: така "кострубата" дійсність!
Наталя Данилюк, 25.06.2019 - 00:56
Дуже щемна і сумна історія... Отак хата за хатою - і гляди, вже й цілого села нема...  Наболілі рядки... 
Олекса Удайко відповів на коментар Наталя Данилюк, 25.06.2019 - 09:45
До того й котиться, кульбабко! В цивілізовних краєнах села за рівнем розвитку підтягують до міст, а ми - знищуємо! А разом із селами - і народну культуру, мову... Отакі вареники з таком!
Тетяна Горобець (MERSEDES), 24.06.2019 - 23:13
Так журливо і щемливо п. Олексо!!! Дійсно помирають люди вимирають села, залишаються розвалини, а колись там кипіло життя... 
Олекса Удайко відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 25.06.2019 - 00:00
Дякую, Таню! Але "жаский" і "жаркий" - не синоніми! Тут краще перше, бо "жаркий" (як синеє небо, тепле сонце) - банально! Заглядайте частіше в словники...
Тетяна Горобець (MERSEDES) відповів на коментар Олекса Удайко, 25.06.2019 - 05:22
Дякую за пораду... Бачте, у вас багато таких термінів,що моє покоління ними не користувалось, хоч ті слова і є у словнику...
Олекса Удайко відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 26.06.2019 - 07:51
Це правда! Для відродження мови необхідні певні зусилля, Таню!
Променистий менестрель, 24.06.2019 - 15:30
Продовження:Скриплю, терплю – собі: «Оксентій, Христос все витримав за нас… То може й це в Господнім сенсі, Знаття б – в чім наша є вина? Мужам тут сльози лить негоже, То ж не кляну нікого, Боже – Прости й допоможи сім’ї, Життя їх – то мій світ в імлі…» 14.02.2009р. – 08.11.2010р. Татусеві Татусь... завжди у клопотанні, Бо майстром на всі руки був. Чи звести дім і не останній, Садити сад, або вербу… Усі професії підвладні Були йому у цім житті, Ніщо не стало на заваді Й землі секрети – на меті. І виноград – сортів багато – Ростив на радість нам усім... Як біля вуликів мій Тато Вправлявся з рамкою в руці... Та й вечорами шив шкатулки Красиві, з фото... в кольорах; З ниток в’язав рибацькі „ штучки ”: Рибалка, хоч нічна пора... На мотоциклі мчав у леті, В селі – не треба й мерседес! І тесля й столяр, і електрик – В одній особі – сто чудес! В більярді жоден супротивник Не міг його здолати в лад; Як в доміно – якимось дивом Перемагав усіх підряд! В майстерні, з самого дитинства, Моїм рукам натхнення дав. Татусь мій рідний, Боже диво, Ти всім добра лише жадав... Завжди в мозолях робітничих Долоні, жорсткі і тверді; Кремезний, сильний, всьому звичний – Він був, а не чекав надій... З відкритим поглядом блакитним, Чарчини часом не цуравсь – Був оптимістом сміхотливим, Всім любий, зо всіма він знавсь. Життя нелегке й небагате, Не видатне, просте людське... Перед очима, любий Тату, Буття з тобою дороге... 02.04.2006р. Олекса Удайко відповів на коментар Променистий менестрель, 26.06.2019 - 07:53
Добре, Вячеславе, що Ви звертаєтесь у своїй творчості до своїх витоків: безродні істоти приречені на смерть! Дякую за розумння! І - БУДЬМО!
Променистий менестрель, 24.06.2019 - 15:10
Ой Олексо, Олексо - друже дорогий... Розтривожив мою душу, та ще й під чудовий трагічний спів Вакарчука... І мого Діда Оксентія спом'янув... і Татуся мимоволі... Їздив теж у село ще в 2011р на 50-річчя закінчення школи. Вже тоді надивився... І хати валяться і роботи ніякої в селі, та й діточок в середній школі чоловік 150!? Людей в селі залишилося 3000 з старенькими... А в кращі часи село і райцентром побувало і населення 10000ч. й 3 колгоспи до укрупнення. Батько дуже полюбляв рибалку - візьме мене на ніч з собою на мотоциклі до дальнього ставка. Цілу ніч біля вудок. Відро бувало коропчуків натягає. Дрівця горять ... Зорі світять... А я під фуфайчиною давлю собі на вухо до ранку... Так життя пробігає... і лишній раз не скажеш - "Як же я тебе Татку люблю!..." Зате добре знав - як він мене любив. Мабуть усі ми в вічному боргу перед Батьками...Пам’яті безвинних жертв репресій Діду Оксентію Р. диптих І Загадковий Дід Оксентій, Був Матусі батьком він. Збереглося з „документів” – Хата, сад, город і хлів... А вже після, папірець той Реабілітації... Де могилка? Чи є хрест там? Горе всеї нації... Поріднила всіх могила, Обмовлянь покрила тінь – Розговілась чорна сила... Чи ж піднімемось з колін? Отаке страждання дике І йому й сім’ї – за що? До трудів кривавих звикли... Не судилося,... пішов... Був чи ні іще страшнішим Час, де жити довелось?... Доле, доле – темна нічка... Ангел може скаже щось? ІІ Родина ти моя небесна, Як тяжко… мучуся без вас – Лиш в пам’яті вже стільки весен. Думки у рідний край щораз… Тріпоче й рветься серце в грудях – Так кожну хвильку, кожну мить… Стражденний і безвинний люде… Хоч і «не зарікайсь суми»… Душа моя, зболіла птахо, Злітай туди тай подивись – Там тихо в’ється сум над дахом, Де щастя ллялося колись… Там небо в зорях, коло хати Сім’я вечеряє моя І діточки, і їхня мати – Мене ж відтяли… і гноять… Скриплю, терплю – собі: «Оксентій, Олекса Удайко відповів на коментар Променистий менестрель, 25.06.2019 - 09:51
Дякую за розуміння, Вячеславе! Отой дід Оксентій - прототип ЛГ - був останнім козаком у моєму роду. Коли більшовики "розкуркулювали" (хоч і був середняком), своє майно відстоював з сокирою в руках! Корову тому й залишили, а воли, коні, реманент забрали. Довго чинив супротив, а потім таки здався, пішов у колгосп! Нікуди пради діти - було 5-ро діте, які просили їсти!
Ганна Верес відповів на коментар Променистий менестрель, 26.06.2019 - 08:05
Ой, Менестрелю, як же болісно й правдиво написано! Дяка Вам за те велика.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
