В безхмарну ніч — зірок мільйони можна споглядати
І милуватися величним задумом Творця
Галактики, сузір'я рахувати
Котри́м здається що немає і кінця
Так само очі тво́ї — сяють та чарують
Й сліпий би біля те́бе вмить прозрів
Невидиме тепло весь час вони дарують
І зміст читається — без жодних слів
Твоє обличчя — ніби сонце сяє
І серце мліє, та в душі пече
Як літній ранок тебе зустрічаю
Й благаю — «залиши́ся ще»
Всі рисочки твої — здається, що напам'ять знаю
Але і знов, і знов захоплює мій дух
Коли з тобою поруч— мов під хмарами літаю
Підібний скарб ніколи не знайду'
А постать тво́я — буду вічно милуватись
Найдивовижна квітка на землі
Тих слів не віднайти, щоб описати
Яка тендітна, ніжна неповторна ти
Ти йдеш — немов легенький вітер пролітає
І щастя музика бринить
Немає більше королев таких, немає
Тому вірш за віршем про тебе знов летить
О дивовижна, видно й так буває
Душі частина розчиняється в тобі
В тобі живе та переповнює, кохає
В палахкотючому горить вогні
О мила, біля тебе я схиляюсь на коліна
Й нехай не зрозуміє цьо́го цілий світ
Твоє коріння в моїм серці — рідна ти людина
Без тебе зупиняється життя, бо мій ти дивосвіт
Я хочу, квітко, щоб ти знала
Це не казки' і не слова пусті
На світі є людина, котра' тебе' безмежно покохала
Й для неї справді мов повітря ти!
