**********
Після цього я бачив чотирьох ангелів,
що стояли на чотирьох кутах землі, щоб не віяв
вітер на землю…(Книга Об’явлення, 7: 1-3)
Хронометра стукіт – уміло поставлена пастка
Для творів, для спогадів, для кораблів паперових...
Розбудженим роєм з-під пальців злітають підказки,
І відблиски сяють на біло-сріблистих покровах.
І низка подій – рольовою невпинною грою,
І сітка гілок на вікні – вітражем ілюзорним,
І вже не змінити того, хто назвався героєм,
І вже не здолати кордону між білим і чорним.
Почуй же скоріше, бо я – твій невизнаний геній,
Бо я – в механізмі годинника, в злому полоні,
Бо всі посилання розпливчаті, мов безіменні
Незвідані землі епохи захвату колоній,
Бо скоро на чолах предвічне ім’я заясніє,
Бо скоро чотири вітри вже відпущені будуть,
І радісним подивом зміниться плач Єремії,
І білі вісонні убрання замають усюди.
