Духмяним ароматом бурлить моя земля,
і майорять по всюди трави кольорами.
Вона моя Углянська-одна вона така,
де гори височать,ще оповита вся річками.
По пояс трави і цвітуть буйно сади,
і листям молодим окутані дубрави.
Та ніжно,ніжно-так співають пташечки,
які з теплих країв,додому в Углю завітали.
Нарву букет я з квітів польових,
і вазу у кімнаті,я своїй поставлю.
Углянський край-душі моєї крик,
у розповідях та своїх віршах я славлю.
Цими квітами ,буду милуватись я,
а ароматом заряджу свою я душу.
Це Угля чуєте,це Угля-моя земля,
я гучно крикну,піднявши в гору руку.
Духмяні трави,гори,ліс,річка гірська-
це аромат ріднішого нам краю...
Де народився,де виріс,де родилась моя дітлашня-
і тільки цей,Углянський край завжди в душі тримаю.
