Пройшла, пробігла, прошуміла злива.
Спустила не одне відро води,
І геть пішла натомлена й безсила,
Закутавшись у хмарні холоди.
Ще чути, як громами гуркотіла,
Ще блискавиці в небі, як нитки,
Та вже не вернеться, хоч якби захотіла –
Сміялись, сохнучи на сонечку хатки.
Сміялось сонце, тепле і умите,
Смарагдами світилися сади,
Лише баюри по стежках розлиті –
Грози минулої залишені сліди.
А в них прозоре відбивалось небо,
Купалися веселі горобці,
Веселка плавала,і мама як не вгледить,
Дитячі бігатимуть спритні чобітці.
