Я повернулася, я повернулася!
Хай лиш думками, що ж у тім?
Стрічай мене, акацієва юносте,
У сонцедзвоні золотім!
Стрічай, веди мене аж на околицю,
Роки минули, а я ні.
Вже кропива у ноги не так колеться,
Палають макові вогні...
Посидь зі мною, поки сонце ситцеве
Збере з гілок останки дня,
Допоки ночі первісток не випливе
З-за храму світу, іздаля.
Лиш не питай, чом довго не приходила...
Як душу гріє цей нектар!
Щораз твоє цвітіння дивним спогадом
Мене приводить на вівтар,
Де дзвін коси проймає лезом в пам`яті,
Гукає тата сіножать.
В калюжах кораблі з паперу загнуті
По хвилях все біжать...біжать...
Де шум вітрів з дерев злітає піснею,
Цілує очі і чоло,
Й під вишнею, під маминою, пізньою
Моє дитинство відцвіло.
Де степ широкий обіймає крилами,
Он, я ще юною біжу!
А угорі небесна синь вітрилами
Малює днів моїх межу.
Побудь ще трохи поряд, моя юносте,
Блакитноока, золота...
Акація цвіте!! Я повернулася!
Не повертаються літа...
23.05.2019.
Гарний вiрш, Iрино. Дiйсно, завжди виникае бажання пережити ще яскравi, незабутнi хвилини з минулого, але i в нинiшнiй дiяльностi при бажаннi також можна угледiти цiкавi та приемнi моменти.
Тiльки от у вас у 17 рядку - тут, якщо ви говорите, що дзвiн коси проймае лезом в пам'ятi, уточнюете, що саме в пам'ятi дана згадка з'являеться, то тодi слово "де" у цьому рядку якось не зовсiм i звучить. Може тодi замiнити його на "знов":
Знов дзвiн коси проймае лезом в пам'ятi.
Щиро дякую, Дмитре, за змістовний коментар! Ваше зауваження доречне, тут я трохи не допрацювала. Та нині не змінюватиму, бо губиться тоді зміст при вживанні отих "де" в наступних рядках. Поки помудрую....
Дуже вдячна Вам за небайдужість!
Так, а чому у вас назва вiрша саме латинськими лiтерами, а не кирилицею? А, то ще, кажуть, радiо е з такою назвою - ну, воно украiнське, з Киева, але назва пишеться саме у подiбному стилi:
То, може й ви тодi слухали дане радiо пiд час написання цих поетичних рядкiв або незадовго до цього?
А я й радію! То цвіт акації нагадав дитинство, юність....а повз якраз Муза пробігала, от ми з нею і нашкрябали віршика!
Щиро дякую Вам за відгук, пане Олексо!