***
І знов весна, довкола білий цвіт
усіх чарує дивною красою,
а ми уже п'ятнадцять гожих літ
йдемо пліч-о-пліч по житті з тобою.
Буває, в дощ, буває, і в грозу,
але негода піддається легше,
коли утреш мені з лиця сльозу,
а я тобі, всміхнуся, ніби вперше.
Рука в руці - а що важніш за тим?
У серці щастя є, було, і буде.
В гніздечку майже вже дорослий син -
благословення і найбільше чудо.
Господній дар - оці п'янкі чуття,
що день за днем лишень гойніють більше.
Люблю тебе понад усе життя,
мабуть, іще в п'ятнадцять раз сильніше!
І знов весна, і травень, як тоді
на вухо щось шепоче безустанно.
За ці літа заквітчані тобі
з єства усього дякую, коханий!
За цей прекрасний, найцінніший світ,
що ти мені даруєш кожну днину.
П'ятнадцять літ... Уже п' ятнадцять літ.
А озирнешся - наче мить єдина...
7.05.19 р.
Пречарівна світлинка! 
