Не йми чуткам, вони німі
Вони облиті самотою
Вони мов прірва у землі
Лише лякають пустотою
Не вір мені коли мовчу
Не вір мені коли благаю
Я лиш тебе одну люблю
Коли молитву промовляю
Не плач у слід, не бий в набат
Пожежа лиш в душі, ти ж знаєш
Ти вір, як зацвіте наш сад
Відчуєш ти, що знов кохаєш...