Влетіла ластівкою я в книжковий світ
Зі збіркою «Калинова сопілка»,
Вона найперша. Там про рід мій звіт.
В ній був Всевишній критиком і свідком.
А потім були друга,третя і
Четверта й п’ята світу посміхнулись.
Здавалось, досягла чогось в житті,
А тут війна-АТО нам підвернулась.
Й посипалися вірші знов і знов,
Летіли в інтернет, Донбас, між люди,
Будили українства дух, любов
І віру: «Україна таки буде!»
«Вони вмирали двічі» – так звучить
Четверта. П’ята – «З Україною у серці!"
Дивилась правді в вічі, біль п’ючи,
І з ворогом також була у герці.
Слова вдягала у сльозу і біль,
Коли розлуку з сином малювала,
І прощі зраді не було й ганьбі,
Як в Іловайську нашім нас здавали.
П’ять збірочок у мене колективних,
Самій бо надто складно видавать,
На перший погляд це звучить і дивно,
Та їх у мене назбиралось п’ять.
Це «Антологія сучасної укр. літ.»,
І «Я молюсь за тебе, Україно»,
«Рими опалені» й прикрасила цей світ
«Понад усе нам, люди, Україна».
А ще «Літературний альманах»
Ічнянської літ. студії «Криниця!,
І в кожній з них, мов грім, звучить війна,
Котра ще довго людям буде сниться.
А нещодавно – шоста «Береже
Наш піт піхоти кров» – дарунок артбригади,
Й принишк у серці у моєму щем:
Маленька книжка ця, та там – велика Правда!
18.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
