В сяйві незабутніх славних літ
Рідне місто, Умань неповторна,
В пелюстках закоханих століть
Світ твою красу до себе горне.
Парк у місті дивовижний є -
Найчарівніша Софіївка-перлина,
Там Орфей на лірі виграє,
У гаях спів солов'їний лине.
Туристичний бум, в тур кращий свій,
В місто, що у душу западає,
Люд на крилах заповітних мрій,
Долі вдячний, в Умань поспішає.
В старовинних вуличках твоїх
Сонця спалахи у вікнах грають.
З добрим ранком мешканців усіх
Промені світила привітають.
Було все: і радість, і журба,
Рідна Умань, на шляху твоєму.
Йшла за кращу долю боротьба,
І за волю у краю своєму.
Крізь віки так щиро несла ти
Людяність і святість, і надії.
Як сміливо йшла ти до мети,
Все долала, втілюючи мрії.
І тепер в новітнії часи
Нам відкриті в майбуття дороги,
Місто незрівняної краси
Шлях знайде до щастя, перемоги!
Гарно! Ви любите своє містечко, написано від душі. А я так і не була ще у Софіївському парку... 
