Свято Ганни, що є нині,
Й бабці Ганни іменини
Мені в одне переплелись.
Я пам’ятаю як колись:
Біленька хата на горбку
У яблуневім холодку
Мене манила в пишний сад.
Там яблуні стояли в ряд,
Ще вишні, сливи, і грушки,
Кущі малини, й порічки́.
Сад здавався мені раєм
А ряди були безкраї.
І для мене: для малої,
Дерева всі були казкові.
А рано-вранці на зорі
Сіяло сонце угорі,
Воно світило й посміхалось.
То буде вічно, так здавалось,
Й моя бабуся в тім саду.
Думками з нею поряд йду..
Я згадую усі пісні,
Які співала там мені:
І про славетних козаків,
Про батраків, і паничів,
І про дівчину молоду,
Про її долю нелегку -
Про все те слухала в садку.
Давно покрився час туманом,
Немає хати вже над ставом,
А в пам’яті лиш бабця Ганна,
І її пісня бездоганна.
Я все життя жалкую, що так і не записали і не зберегли той чудовий голос, яким співала пісні моя бабуся.. На той час не було такої можливості.. Дякую, Надю, за відгук!
Вірш навіяв теплі спогади про моїх бабусь. Одна з них також Ганна
