Королевою я не стану та й корони - не на меті.
Звичайнісінька українка із родимкою на щоці.
Мої очі, як мед гречаний, брів - шнурочки до край чола.
Скільки весен цвіло у мене, хай загадкою буду я...
Не належу до перших леді, хоч в душі не один порив,
В перевазі - Богиня Лада із далеких віків-прадив.
Маю голос дзвінких цимбалів, водоспадів танець взяла.
Веселкову вдягла вишиванку до найкращого скрипаля.
- Хочеш яблука чи винограду, хліба, меду чи молока?
Подарую веселу пісню, хай злітає у небеса.
Маю вдачу з племен Амазонок - не лякатись хистких предтеч.
Бо немає слабкості жінка, як потрібно - то візьму й меч.
І у цьому - моя перевага. Королева - людина інша.
Я в кімнаті корону вдягаю, коли пишу свого вíрша.
Ч У Д О В О,Галино!У мене теж десь є вірш про себе.Там є такі слова:"...Усе життя я як на варті,працюю, думаю, спішу...Уже минули мої старти, тепер казки й вірші пишу..." Або ще й такі: "...Маю дітей я і онуків...У них себе я пізнаю, і прислухаюся до звуків: і в снах своїх, і на яву..." Отож мені здалося, що в нас з Вами, є щось спільне,..може любов до життя, до віршів...
Я приєднуюсь до компанії авторів віршів про себе😉 але мої рядки на королівські не дотягують.. просто написалося, бо при реєстрації в клубі треба було написати щось про себе...так і спонтанно нашвидкоруч з'явився мій віршик"про себе"