Як яблуні цвіли тут навесні!
Сади біліли, мов поля зимою,
І ніби-то літали ми з тобою
У світлім ароматнім білім сні.
А потім, літом, все змінилось,
Рясні дощі і сонячна спекота,
І бур’яни, і без кінця робота,
І мало що від того сна лишилось.
Та серед літа, яблуками вкриті,
Сади потріскувати стали,
Підпорки ніде було ставить,
Такі часи прийшли несамовиті!
Чого чекати в вибирання рік?
Чи нам багатство душі зцілить?
Росія завжди в серце цілить,
А яблуні рясні котрий вже вік!
08.2018
Ваша правда! Проте, ще стільки часу попереду, дась Бог і вони прозріють, і потягнуться до волі. До справжньої волі, коли і волію, і відповідаю. Дякую за коментар!
