Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні, –
Все життя в труді.
Приспів:
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Сину вже казав, –
Хай земля квітує
Барвами весни,
Небеса дарують
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Горенько розлите –
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
Приспів. (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Батько той тулив,
І лилась молитва
З серця мовчазна:
Щира, нетужлива,
Бог її пізнав:
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
Це ще добре, якщо батько й син з одного боку воюють, а не з протилежних... 
