На календарі – День матері сьогодні, а як же завтра, мати вже не та...Можливо і потрібна ця присвята, проте, не знаю, сумно на душі...А думаю, що тому, що учора, я прочитала однієї матері вірш, яка рідненького синочка схоронила навесні...Не можу й зараз, я втриматись від сліз...Поки є війни, і стріляють – свята, присвяти –« падають в ціні»...За дії кожного із нас, якщо живі батьки, то є і їх провина – допущені помилки в вихованні, чи не так...Старше покоління те із нас, повинні пам’ятати, що перш ніж інших нам судити, чи ганьбити, уважніше до себе прислухайся, поглянь...І кожен з нас - чиясь дитина, от як до своєї – слід ставитись і до других...Можливо, ставлення таке і зрушить камінь байдужості, непорозуміння...Зробити кожному крок миру – вибачити всіх... Другого виходу нема – ворожнеча тягне всіх назад...
Достойний приклад для життя, повага – ось про що потрібно думати кожному із нас!!!
13.05.18 11.00
Ніно,щиро дякую за візит та підтримку!
Гарні слова.Доречні.Не суди не будеш суженим..
