Вже пів життя з тобою ми прожили в кредит,
А стрілки відліковують життя невпинний хід.
Все далі нас відносить від радісних надій,
Від світлого майбутнього і незкінченних мрій.
Життя все відкладалося на потім, на колись.
Багато тих бажань, що й досі не збулись.
І - ні упавші зорі, і - ні задуті свічі,
Запал юнацьких літ не повернуть у вічі.
Багато економили і слушний час чекали,
Допоки мимо роки тихенько пролітали.
А все матеріальне старіє разом з нами,
Свої пожитки трухлі ми заберем гробами.
Радіти кожній миті? Так нас не вчили "як?"
Не прийнято ходити з усмішкою в очах.
Ми звикли лиш у Господа просити новий день.
Ну ось він і прийшов! А ти? Сидиш як пень!
Не звикли звеселятися ми тим, що у нас є.
Чуже завжди красивіше, бажаніше чуже.
Для щирості і правди ми ждем останню мить,
Тільки тоді вже пізно - нічого не болить.
Давай, мабуть, з значки ми нашкребем хвилину
І віддамо на пам'ятник щасливої людини.
