Весна, тільки вийдеш із дому… (переклад з: В. Семакин)
Весна, тільки вийдеш із дому,
Тобі посміхнуться квітки,
І можеш комусь молодому,
Не менше сподобатись ти.
В далеких полях за рікою,
Чи йтимеш по стежці у лісі,
Ні з ким ти не будеш такою,
Якою буваєш зі мною.
Нехай хтось з бузком сніжно-білим
Пройде по сходинках до тебе,
На хвильку він здасться ріднішим,
Нехай, все це швидко мине.
Нехай приворотні та милі,
Здаються чиїсь вже слова,
Нехай, через них, мимоволі,
Зімліє твоя голова.
Але ні на луках весняних,
Ні в полі, ні в лісі густому,
Ні з ким ти не будеш такою,
Якою буваєш зі мною.
Переклад з: В. Семакин
Весной, только выйдешь из дому,
тебе улыбнутся цветы,
И можешь кому-то другому
не меньше понравиться ты.
Но в дальних лугах за рекою
и там, на тропинке лесной,
ни с кем ты не будешь такою,
какой ты бываешь со мной.
Пускай кто-то с белой сиренью
пройдет по ступенькам крутым
и даже пускай на мгновенье
покажется самым родным,
пускай приворотными, что ли,
окажутся чьи-то слова —
и это от них поневоле
вскружится твоя голова,
но ты ни в лугах за рекою,
ни в поле, ни в чаще лесной
ни с кем уж не будешь такою,
какой ты бываешь со мной.
