Іноді під долонею тривожиться щось тягучо-плинне
Поклади пальці на мою шию. Чуєш? Це суть. Це я.
Я течу під власною шкірою, я пахну собою. Я ще є.
Іноді видається, що я роз'їдаюся туманом. Він рве
Мене на нерівномірні шматки. Але я ще можу дихати.
Я розливаюся настоєм із золи на землю, і з мене
Народжуютсья нові гостро-жагучі спраглі паростки.
Вони розламують мої асфальтові ребра, тягнуться до тебе.
Ми знаємо, що давати нове життя завжди боляче -
І я розпачливо чіпляюся за твої думки своїм існуванням.
Я є. Поки є ти. Я є. Поки є твоя пам'ять про мене. Я є.
І я буду. Бо ти і я - синоніми. Дві різні назви одного і того ж,
Дві сторони однієї монети з вибитими на гурті іменами,
Однояйцеві близнята, відображення в дзеркальній амальгамі.
І я б'юся під пальцями. Твоїми чи своїми? Точно не скажу.
топити почуття в глибинах клоаки - о, справжня чоловіча сило,
відкидати в багнюку жінок, посвистуючи, як сильно їх " любиш", причому усіх одночасно, знову ж таки через задній прохід, чоботом стаючи на голову, щоб бува не піднялись над поверхнею того болота, о досконала високоморальносте,
пихо, поцяцькована інфантильним боягузництвом,
гра на жалість, а може змилуються і знімуть нарешті свої майтки, бо...
та ніхто і не подумає, окрім..
бо нікому не потрібно,все зігнивше зацінено,
дуже треба комусь брехливих лицемірних фраз, окрім тієї, що тільки їх і ковтає!)
То помиляєшся, оціночка стоїть, клеймо і печатка,нікого не здивуєш, бо ніхто не повірить.
І дійсно залишається приймати лише столітню давність,яка глибиною душі огорне раз -надцять (не мої слова, що найсмішніше, -власниці)
лилися темпами строкаті вимисли,
пливли за струменем різким в серця,
то де ж ти , знічений, такий беззахисний,
ховаєш в дірочку кусок гі.на.
уб'єш в польоті , чи на стільці намиливши ,
поусміхаєшся в лице- мовчок, штовхати будеш і колихатимеш у громі сміху й тих коливань.
і ніжно пестити пиху продовжуєш слизькими буквами - вона ж моя.
давитись вдохами і поцілунками, покривши тільце їй -"ось ротик твій" ,
і так потішений, і вже знеможений зґвалтуєш мозок їй і плоть тверду
назло
собі
і їй,
безмірно дорогій ,
безмежно любій,
твоїй , навіки у віках
в рядках,
недосягнутій
недосяжній
мрії на ім'я просте-
вона,
моя,
проникнеш
в суть єства ,
ґвалтівник трупів душ, які вбив,
золотце!
* назва вірша
а..
то попросіть , хай вам поміняє настройки той сам свій божок всемогутній.
тут згадала, як називаю пса, коли він шкоду часом зробить.. саме так, гарна х-ка, як для божка.
то у вас ще не пропало бажання всім обрізати руки закрити і тут доступ
- то не до вас, то до нЬОГО, бо фантазія невичерпна
то передайте євгієнію, шо збої в його голові то його проблеми , як і сайту, або проблеми його лікарки, хвіст в першу чергу лікує все!!
ага, це go на " дорожку"!
і + ще парочка найвідбірніших епітетів, зверніться за посиланням
А щодо "закрити". Тепер мені зрозуміло ) Доступ до коментів.
Я не змінюю настройки. Вони завжди однакові. Але в анонімному переглядачі й справді не бачу можливості до коментування в останніх творах. Хто зна чого.
Може, збій в роботі сайту. Тут це часто буває, мені здається )
останнє речення тут – "точно не скажу" – маркер вашого типу, здається: або трафарет з плоскостопої мови, або й ще гірше щось.
щоб було справді краще, можна: "під твоїми чи під своїми – того не знаю в тумані". "не знаю" – замість "не бачу". ви справді
новенький тут? вже знаю, як тушкування в середовищі цього сайту нівелює людей