Просто. Моро́зно. Під ногами лапатий вчорашній рипить.
Хтось спонтанний і серйозний почуттями у ніжне серце цілить.
Смолянисту життя нездола́нність перейти, перебути, спалити
Із-за гір виринаючим сонцебагаттям. Кохати ще треба вміти.
Навіжені думки, мов кресляр, що повторює коло…
І без неба, як птах сонцекрилий, на устах мов гіркавість кедрова
Проростати в тобі так невміло, помирати в чеканні святково…
Ми у нашому вчора і в сьогодні – нестримному, на краєчку блакиті – раптові
Ти – моя траекторія, вектор, спазм і вогнем пульсуюче зап’ястя.
Просто. Морозно. Зима роздарує свій крам…
На краєчку блакиті зорями дихати майбутньому нашому вдасться?
...та ніколи нe дам загубитись своім почуттям...
Дуже приємно, що завітали!)
А яке кучеряве слово дібрали для характеристики тексту! - бальзам на душу
На мою думку, точнно підкреслили...те "проосто" - більше як контраст...і не зовсім так все просто...
Правда не читається.
Чому?
Бо її нема?
Витиснули з себе, давлячись, таке враження, тобто - не вірю!)
Пробачте за власну думку,бо вона може бути несолодкою для автора).
Може,коли любити,тоді все по-іншому?! 😊
Комeнтар у якійсь мірі очікуваний. Бо тeкст — нe з тих, що сподобається своєю простотою, милозвучністю та лeгкістю.
Добрe, що маєтe власну думку. Творці нe завжди зрозумілі оцінювачам.