УСМІХАЄТЬСЯ ЛІТНІЙ ВЕЧІР
Усміхається літній вечір сяють ясно зірниці...
місяць співає колискову засинає рідне село,
дай мені зоре, на красу землі надивиться?...
іти стежками, у тихий рай де мені добре було.
У казковім царстві загубилась моя юна весна...
із польових квітів виплітає віночок на коси мої,
і я, від спраги п'ю водицю із цілющого джерела-
де все найдорожче, найцініше- на святій землі.
У маминім садочку,- щастям цвітуть матіоли,
ніжною піснею відлунює мелодія чарівна...
я ,слухаю золотий голос, як співають соколи...
у своєму куточку дзвінкому водограю радіє душа.
У надвечір'я,зірка нахиляє Всесвіт у любові ...
душа злітає увись до Князя Місяця на човні,
від тепла розквітають троянди у маминій долоні -
і купаюсь, у пахучім розмаю у травах в росі.
Мамине ласкаве слово солодить шоколадом,
у пісні, веде де сині волошки цвітуть у полях-
промені осяюють стежки до села -зорепадом
і я згадую Батьківський дім у солодких снах.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Зоряний вірш!
