Так старіти не хочеться любий... Ти знаєш...
Що думками в минуле мене повертаєш...
Дощ за вікнами теплий такий і весняний,
Хоч минули роки ти для мене коханий...
Розквітають сади ніжним цвітом довкола,
У зелене оділося дерево голе.
Я спішу на побачення серцем й душею,
Ти мене називаєш коханий своєю...
Дужі руки твої пригортають до себе,
Відчувають тепло твоє сонце і небо.
Я купаюсь у променях твого кохання,
Прокидаюсь з тобою щасливою зрання.
І радію життю, що такий ти у мене,
Ті побачення наші були біля клена.
А цілунки солодкі, медові і ніжні
І квітують довкола сади дивовижні...
Переповнює радість сердечко до краю,
Старість буде закохана також я знаю.
І кохання зігріє нас завжди собою,
Ну хіба то не щастя... Ми в парі з тобою...
Щиро дякую дорога Ганночко! Мені так приємно читати такі рядочки, рада що вам подобається!!! Веселих вам свят і всій вашій родині!!! Міцного здоров*я і всього самого найкращого у Новому році!!! Обіймаю!!!
Ой, Танюша, розхвилювала мене ти своїм віршем... Так хочеться, щоб ти посміхалася, була щасливою...Є поряд з тобою ті люди, з якими ти узнаєш радість,спокій.
Будь щасливою, сонечко!
Щиро дякую моя дорога подружко!!! Дякую за такі теплі і щирі слова, мені дуже приємно дорога!!! Веселих Різдвяних свят тобі і всій сім*ї! Міцного здоров*я і всього самого найкращого у Новому році!!! Обіймаю!!!