Перепиши мене, відредагуй в своєму серці
Тобі так легше буде жити по́серед німих
Запалюй гніт свічі, шукаючи в ночі ногам отвердя,
Ступай у слів безодню благаючих святих.
Перейменуй мене. Цедро́вий щоб бальзам
Всі рани згоївши твої, не став пекельним раєм.
Не вір надійності нестриманим сльозам –
То літній дощ говорить раптом навзає́м.
Прийми мене, як данність зустрічей й розлук -
Я оселився пам’яттю в твоєму тілі.
І радість перша, і остання мука
Зійдуться громом на зеленій милі.
Перепиши мене, відредагуй в своєму серці
Тобі так легше буде жити по́серед німих.
Я відчуваю дотик гострого, мов скельця
Твого питання вічного … де ж МИ?
<Прийми мене, як данність зустрічей й розлук -
Я оселився пам’яттю в твоєму тілі.> -
зрозуміло - близько прочиталось... ...Непередбачуваний кожний з наступних рядків
Дуже приємно, що завітали, Христино!
Щиро дякую за комент, це надихає
...а передбачуваним бути певно дуже нудно))
До речі, мо у Вас є збірка? залюбки почитав би...
Щиро дякую за комeнт!
І лишe справжнє можe народжувати хороші рядки...а щe кращe, взаємнe... .
Що до таланту...з Вами багато хто можe поспeричатись на цьому сайті, та я нe буду
Читаю Вас, мов п*ю цілющу воду... Здається напилась, та ні ж...Після останнього рядка, сідаю за початок...))
Сильно! "Перепиши мене, відредагуй в своєму серці
Тобі так легше буде жити по́серед німих.
Я відчуваю дотик гострого, мов скельця
Твого питання вічного … де ж МИ?"
Красивий вірш!
Уява дописує...перепиши мене на свій смак, на своє сліпе бачення - та я від того не змінюся, бо з іншим "я" "нас" не існує.
Це вже мене уява понесла - іноді зовсім не в ту сторону))
Приємно, що не лишає байдужим
Чому ж не в ту?) У Вас цікаве бачення, яке чимось перегукується з авторським! Питання, мабуть, не зовсім у тім "змінюся чи не змінюся", а у сприйнятті нею його...
...Нагадали життєву ремінісенцію - "я можу бути іншим, але з іншою"