Коли в душі любові дивний сад
Вже поселивсь і рясно квітне цвітом,
Коли ти не втомився колисать
Чуття, яке тобі дарує літо,
То до землі до рідної любов,
Котра від діда-прадіда далася,
Ота синівська,неспокійна кров,
Що у борні століттями лилася.
Нуртуй, козацька кров, не затихай,
Адже земля під ворога прицілом,
Немає в світі більшого гріха,
Ніж той, як діти власний код* не цінять.
25.10.2017.
* Кодом вважається рідна мова, земля, звичаї рідного краю.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже мудрi фрази звучать у ваших рядках. Дiйсно, тi символи, традицii, звичаi, якi нам передали предки - iх треба не забувати i примножувати.
Тiльки от у вас у 1 i 2 рядках слова "дивний" i "дивним" - у двох рядках пiдряд дуже схожi слова звучать. Може вам у 2 рядку замiнити його на "буйним". А також у цьому рядку - якось частiше до дiеслiв вживають - "квiтне", "квiтуе", а iменник вiд цього слова набагато частiше кажуть - "цвiт", "липовий цвiт", "цвiт калини". То ж ще Павло Зiбров у пiснi спiвае:
Бiлий цвiт на калинi
Як фата на дiвчинi
Бiлим цвiтом буяе весна.
Можна цей рядок трохи змiнити - "Вже поселивсь i квiтне буйним цвiтом".
Ганно, так а тодi у 2 рядку слова "квiтне" i "цвiтом" поруч cтоять i немов зливаються. Може тут, аби яскравiше звучало, слова "рясно" i "квiтне" помiняти мiсцями - "Вже поселивсь i квiтне рясно цвiтом".