У хаті прибрано. Рідзв'яник
зацвів квітками на вікні.
Вже вечоріє над хатами,
легким серпанком димарі.
У кухні страви запашіли,
в каструлі булькає кутя.
Пшениця, мов бруньки весняні
розкрилась в пахощах зернят.
В макітрі мак свого чекає
й горіхи лущені лежать.
Запахло в хаті рідним краєм,
грибів карпатських аромат.
Лягла святкова скатертина,
немов засніжені поля.
Їде вечеряти родина,
бо в чужині усі - рідня.
Сідає мати з сином впоспіль,
бабуся лічить скільки страв,
Згадали рідний свій Тернопіль,
і тих, кого вже Бог забрав.
І я, неначе човник в морі,
немов радію чи пливу...
Уже тринадцятий минає,
як подалася в чужину.
Сідає з нами літня жінка,
Її осиний ніжний стан
такий тендітний, вся привітна,
В очах - любові океан.
Четвірко діток, вже дорослих,
Майдан один з них перебув.
Найстарший мовив: «З мене, досить!»
Поїхав нишком на війну.
І мій побачив теє пекло...
Молила Бога, бо один.
Щоби прожити в світі чесно,
За Україну, йшов мій син.
Сумний Святвечір. Зірка сяє
і спить Ісусик в ясельцях.
Молитву тихо починаєм,
Також помилуй, Боже, нас.
І ще: "Не вмерли - слава й воля..."
Співаєм за столом усі,
Щоб для дітей щаслива доля
була здобута у борні.
І щоб на рідній Батьківщині
цвіла калина й зелен-гай.
Молись сьогодні до яскині,
молитву з нами починай.
Так, Галю Дай Боже, всім нам такі важкі часи пережити. Котрі люди далеко, щоб не були байдужими до сьогоднішніх подій. Адже зберегти Україну нам потрібно.
Дуже вам дякую Тільки миру в нашій Україні. А ще: віри, незламного духу, щоб в Україні був президент - українець, щасливо жили українці, а всім іншим національностям жилося добре.