("Чуття своєї матері Вітчизни
Живе у її дочках і синах", - такими словами почав свій коментар до мого твору відомий поет Олекса Удайко. Не могла я не продовжити його думку.)
Чуття своєї матері Вітчизни
Живе завжди у дочках і синах
Від подиху найпершого й до тризни,
Аж поки доля лет років спиня.
Й немає почуттів, дорожчих серцю,
Котрі всотав від мами з молоком.
І коли Гімн виконував в ясельцях,
І коли став дорослим козаком.
Й тоді, коли зустрілася козачка,
Опорою що стала для плеча,
Котра з дитинства ще була смільчачка.
Вкраїну матір'ю вдвох стали величать.
Сьогодні ворог землю навпіл крає,
В Донбасі – зрада, вогняна гроза,
Зі зброєю козачка – не в коралах,
Він – теж. Повернуть ворога назад.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже актуальнi, патрiотичнi рядки. Точно ви вiдзначили, що справжнi людськи якостi, справжне, як кажуть, "нутро" людини пiзнаеться у бiдi, у скрутнi моменти життя.
Тiльки от у вас у 11 рядку слово "смiльчачка" - якось рiдко дуже так кажуть. Ось якщо за хлопця - то набагато частiше вживають "смiливець", нiж "смiльчак". Ну, вiдповiдно i про дiвчину частiше кажуть - "смiлива дiвчина", смiливе дiвча", "смiливе дiвчисько". Може вам цей рядок трохи змiнити - "Була смiлива з раннiх лiт юначка".
Дякую Вам за коментар. Але дозвольте не погодитись із Вашим варіантом, бо словник говорить, що слово "смільчак" є в українській мові, а від нього похідне і "смільчачка".