В дні над нами розбитих чашок
по підлозі думок земних
є моменти палкі до мурашок
і не до них.
Є жагучі слова незнайомця,
що тримають весь біль угорі,
і в тобі швидше сходить сонце,
ніж надворі.
Є часи божевілля чи люті
(перемірявши маски - не спиш,
Запаливши себе і по суті
мовчиш).
А, буває, як щастя рабові,
так приходить навшпиньки, й скраю
щось сідає на кшталт любові
і тікає.
Ще буває, дібравши слів двісті,
мучиш світ несказа́нним об'ємом.
Є самотність в чужому місті -
є в своєму.
Є найкращих друзів адреси
і не друзів адреси теж.
Щоб сховатись від тисяч депресій,
їх шукаєш, авжеж.
Щось померло, пішло, відродилось.
Та повір, що тобі ще нерідко
не одній лише втраті судилось
бути свідком.
