Прохолодні дні в обіймах ніжних літа,
та надалі буде спека шаленіти.
Можна заховатися - чкурнути в гори,
чи в красивий заповідник, чи на море…
Відключити мозок від думок мінорних,
не купатися у мріях ілюзорних,
а реально милуватись краєвидом,
не блукати у кімнатах, як сновида…
Упиватись швидкоплинною їздою,
і щоденно бути в злагоді з собою,
щоб іскрилась радість, як вино ігристе,
тішили долини й поле золотисте…
Обіймала прохолода на світанні,
кожний божий день сприймати, як останній.
ніби риба, мандрувати в теплім морі,
і літати в мріях у нічнім просторі…
Що нам заважає, попри всі турботи,
їхати удвох за місто щосуботи,
і стосунки відновити романтичні,
щоб з’явилися етюди поетичні…
То ж збираймося в дорогу чим скоріше,
і нехай натхнення подарує вірші!
