|
Зайшла в тролейбус жінка молода,
двійко дітей тримаючи за руки,
на задньому сидінні тихо сіла,
хочеться бігать дітям прудким.
Однакові за віком, щось ділили,
хлопчик і дівчинка були,
щось поділити не вдавалось,
та мова нетутешня прозвучить.
Зайшли дві жінки, сіли поруч
і про своє життя їм говорить,
про що тільки погомоніти,
діти й онуки – ось що болить.
Як тяжко там працюють діти
по закордонах і де вони,
та як і де навчаються онуки,
що будувати до снаги.
Притихли враз мама і діти,
хоч ніхто слова не сказав,
неначе захотіли стріти
бабусь своїх таких і мам.
Чоловік постійно на роботі,
або знову пішов на схід,
самій з дітьми буває тяжко,
але доглянуті, гарні й верткі.
Чуже життя переселенка чує,
яке так само нелегке,
хто, де живе і знову буде,
життя нелегке всюди жде.
Зупинка і жінки заворушились:
виходити з тролейбуса пора,
а мама й діти залишились,
сиділа тихо дітвора.
Переселенці, вас почую
по іншій вимові зажди,
хтось із місцевими працює,
такі ж турботи, а думки?
Побачу у новому майстрі,
медичну техніку ремонтував,
наче з століття дев’ятнадцятого
його вимова і пошани вал.
Наче Тургенєв персонажів
сюди із кращих відправляв,
не все він розумів, але старався
вимови слухати вокал.
У несподівано чудовій мові
східного чоловіка й сина теж,
він підліток, адже навчався
не так давно у Криму десь.
Лиха вас доля закидала
у інший край, але тут ви
шану заслужену дістали,
чи відігнали миті самоти?
Буває чутно в продавчинях,
касирах, технічній сфері і IT,
ви намагалися знайтися,
себе в роботі й у житті.
Місце у іншому житті шукали,
знайшли, його шанують тут,
та дім залишений згадають,
болючі згадки не забуть.
Ваш сум ховається у серці,
раптово визирає із очей,
та ви живі, вже у безпеці
і не самотні ви біля людей!
16.05.2017.
Схема із інтернету.
ID:
738639
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 20.06.2017 23:14:58
© дата внесення змiн: 07.08.2017 11:19:16
автор: Светлана Борщ
Вкажіть причину вашої скарги
|
